Запрошую до слова вчителя Заліщицької гімназії Тараса Середюка

Коли ми говоримо про проблеми виховання, то можемо звернутися до ясних джерел відомих українських педагогів: Констянтина Ушинського, якого росіяни незаслужено присвоїли собі, Карла Шмідта (у радянський час замовчуваного), Софію Русову, Івана Франка, Осипа Маковея, Василя Сухомлинського та інших. Але про історію шкільництва, як систему навчання і парадигму освітніх предметів, на жаль, на сьогодні написано дуже мало. Тому ще більшою гордістю ми, інтелігенція Галичини, маємо пройнятися, маючи працю з історії шкільництва нашої землі, книжку “Там, де Дністер круто в`ється” відомого громадського і культурного діяча, уродженця Заліщицької землі Василя Вериги.

Саме ця праця, висвітлюючи учительську семінарію в Заліщиках і події тої епохи, спонукала нас, учителів Заліщицької державної гімназії, провести огляд цієї книги та зустрітися з її автором, який 1936 року був учнем першого класу гімназії і почати клопітку працю по присвоєнню нашому закладу імені братів Гнатюків. Пан В. Верига в один з приїздів на Україну мав зустріч з пані Царьовою і, відзначаючи невеликий бібліотечний фонд закладу, люб`язно запропонував україномовні книги, видані діаспорою. Ця людина багато розповіла нам про те, з якими родинами за кордоном ми могли б переписуватися, що теж є немало важливим для пізнання наших учнів, які роблять висновок з таких зустрічей: українці справді дали світові “пісню, хліб і крила”. Такі українці як Джорж-Богдан Кістяковський, Ігор та Сергій Сікорські, Богдан Гнатюк, Микола Духов внесли вклад у великі наукові відкриття 20 сторіччя. Як і раніші геніальні представники нашої нації Засядько, Кибальчич, Ціолковський, Наливайко, Кондратюк, Корольов, довели, що наша нація – це нація геніїв, героїв і пророків.

Ми завдячуємо п. Василеві Веризі тим, що наш земляк не тільки відтворив минуле, а й надалі допомагає своєю працею вихованню патріотизму гімназистів. Саму книжку я, та й мої колеги, використовують як підручник краєзнавства, знаходять цінні настанови, як протистояти злу в образі сучасних прихильників введення російської мови в школу. Крім того праця написана як історичний нарис, а тому зберігає достовірність фактів, має багато світлин і очевидно мала б бути настільною книгою не тільки пересічних жителів, а й мерії міста щодо їхньої співпраці з навчальними закладами міста. Крім того, партійні організації району знайдуть і для себе цікавий матеріал і не зможуть не погодитись, що колишні українці мали більше розуму в боротьбі за народну справу, ніж сьогодні. Тому ще раз кажу, що написані спомини цікаві, показують нам, молодому поколінню, як колись боролися і змагалися за національне самовизначення та свої права. Вони закликають нести світло правди і науки й сьогодні, як це робила очолювана О. Маковеєм Заліщицька вчительська семінарія. Я гордий тим, що Заліщицьку вчительську семінарію закінчив мій близький родич, бабусин брат Дмитро Монич, який пану Веризі також багато писав про семінарію, давав додаткову інформацію.

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.