Заліщики на конкурс “7 чудес України”

У наші дні на стартовій прямій знову акція “7 чудес України”. Тепер визначатимуть унікальні нерукотворні об`єкти нашого краю.

Адже щедра і багата українська заліщицька земля на чарівні куточки, неповторні, визначні ландшафти, які оспівані письменниками і поетами, відображені на полотнах майстрів пензля.

Дністровський каньйон – своєрідний величний храм – музей, у якому в гармонійному поєднанні зібрані найкращі творіння природи, кожне з яких гідне подиву і опису.

Площа лісів заліщицького району становить 9655 га. Вони підпорядковані Заліщицькому, Дорогичівському та Наддністрянському лісництвам. Переважають дубово-грабові ліси з домішкою клена, липи, ясени, черешні.

У нашому краї також виявлено популяції рідкісних рослин лісових біогеоценозів, які занесені до Червоної книги України. На цій основі у 1996 році в Заліщицькому районі створено лісовий ботанічний заказник місцевого значення “Кашталянка”. На тереторії Заліщанщини встановлено зростання 22 видів, які ввійшли до “Червоної книги України. Рослинний світ”. Це представники 4-х флороценокомплексів: неморальнолісового – аконіт Бессера, белладонна звичайна, булатка довголиста, гніздівка звичайна, зозулині сльози яйцелисті, клокичка периста, коручка темно-пурпурова, лунарія оживаюча, любка дволиста, підсніжник звичайний, скополія карніолійська, черевички зозулині, шафран Гейфеля, ковила Лесінга, сон великий, сон чорніючий, зіновать біла, зіновать Блоцького, ясинець білий, водяний горіх плаваючий.

Встановлено 3 місцезростання шафрану Гейфеля на Заліщанщині. Одне з них знаходиться в лісовому масиві між селами Синьків та Вигода. Тут шафран зростає на площі 10 га. У 1977 році для охорони даного виду створено заказник місцевого значення.

Друга популяція шафрану знаходиться в лісовому масиві дача Турин Заліщицького лісництва. Вона займає площу близько 5 га дубово-грабового лісу. Максимальна щільність популяції 24 екз./м2.

Третя популяція досліджуваного виду знаходиться в околицях с. Колодрібка в листяному лісі в урочищі Біла Криниця. Популяція займає площу близько 3 га., розташована смугою 20-30 ширини по обидва береги потоку Бурти та його приток.

Популяції лілії лісової відмічені в усіх лісових масивах Дорогичівського, Заліщицького та Наддністрянського лісництв, зокрема в урочищах Жижава, Кашталянка, Мишківському лісі, в урочищі Діброва, в лісовому масиві між селами Устечко та Садки, в урочищах дача Турин та дача Дуплиська, Бедриківському лісі, в урочищі Обіжево.

В межах одного лісового масиву розподіляється більш-менш рівномірно-концентруючишь на ділянках з помірною зволоженістю, досягаючи густоти 2-4 екземпляри на 1 мерт квадратний. Уникає перезволожених місць.

Найкрупніші екземпляри зростають на ділянках, де суцільні вирубки не проводились майже 30-35 років.

На терені нашого району зростає 7 видів рослин з родини Орхідних: булатки довголистої, гніздівки звичайної, зозулинця пурпурового, зозулиних сліз яйцелистих, коручки темно-червоної, любки дволистої, черевичок справжній.

Більше 63% видів рослин флори Заліщанщини, що потребують охорони, зростають у лісових біогеоценозах. Єдиною умовою збереження їх для майбутніх поколінь є ведення лісового господарства з врахуванням потреб охорони місць зростання рідкісних видів.

Є місця, про які, здається, знаємо дуже багато і водночас мало. Оброслі легендами, впереміш зі скупими історичними фактами, вони завжда викликають невтолиму цікавість дослідників.

Своєю монументальністю, величчю ріноманітні за походженням скелі надають будь-якій місцевості особливого калориту. Вони пройшли всі геологічні та біологічні епохи, були свідками вражаючих історичних подій.

Унікальними скелями багата територія Заліщанщини. Далеко за межами району знають про Сеноманських богатирів в урочищі Вовчків, Дністровських феноманів в урочищі Криве. Привернуть увагу подорожуючого химерні скелі – останці, що розташовані між селами Бедриківці та Касперівці.

Особливою чарівністю приваблює до себе травертинові скелі. Вони цікаві як для геолога, так і для звичайного мандрівника – природолюба. Ці витвори джерельних вод утворюють химерні відслонення з таємничими печерами і гротами. Часто вони вкриті оксамитовою зеленню мохів та водоростей. Такі скелі є суперунікальними на Україні. Вони відомі лише в Криму та в Середньому Подністров`ї. Травертини, на відміну від інших вапняків, утворились не в морських, а в континентальних умовах. Підземні води розчиняли карбонатні гірські породи і виносили їх на поверхню. Тут кальцити випадали й осідали, замулюючи та цементуючи рештки рослин та тварин. З плином часу відклади, хоч і дуже повільно, нагромаджувалися, на них утворювалися різні напливи у вигляді карнизів, шапок, тощо. Коли травертинові відклади оголювались внаслідок постійного вивітрювання, скелі набували ще химернішого вигляду.

У північно-західній частині Заліщицького району на високому березі Дністра розташувалось с. Летячі. Воно має давню історію, перша згадка датується 1424 роком. Походження назви трактується по-різному. Польський топономіст Юрій Залеський подає такий переказ, що на село часто нападали татари і турки і неодноразово його залишали зруйнованим і розореним-ликачем. П. Сіреджук більше схильний виводити назву від прізвища Латач, адже первісна назва села Латаче.

На південно-східній окраєні села росте кременезний дуб, віком більше 500 років (висота 26 метрів). Якщо пройти від дуба 100 м. на південний захід у сторону Дністра, натрапимо на потужне джерело, яке облаштоване селянами під криницю. За 30 метрів справа від струмка на схилі долини Дністра знаходиться травертинова скеля , яку туристи називають “Соколине гніздо”, оскільки на висоті 9м від підніжжя розташована невелика печера, з якої відкривається чудовий краєвид на каньйон.

Скелю і вхід до печери добре видно з Дністра. Скеля розташована у верхній частині схилу долини на висоті 90 м від рівня Дністра. Ширина скельних виступів близько 30 метрів, а висота сягає 15 метрів. Тепер скеля суха і припинила свій ріст, оскільки води струмка, що її породив, відведено людиною осторонь.

Щоб потрапити із с. Летяче до травертинових скель у 16 кварталі Дорогичівського лісництва, які місцеві жителі називають “Під водопадом”, від згаданого вище дуба велета, необхідно перетнути пасовище, що розкинулось на околиці села, по азимуту 90 градусів, в напрямі видолинка, що починається на пасовищі і збігає у ліс. Лісом рухаємось ще 400-500 метрів у попередньому напрямку і потрапляємо на потужні джерела, які породили гряду травертинових скель. Відклади травертину тут потужні, об`єм скель становить близько 10 тис м. кубічних, а протяжність 100 м. Висота виступів сягає 10 м. У скелях багато ніш, виступів чудернацької форми, які надають їм привабливого вигляду.

На висоті 4 метри знаходиться вхід до печери “Пустельника”. Поряд у нижній частині скельної гряди вхід у ще одну печеру “Під водопадом”. Довжина ходів цього підземелля 33 м., площа – 35 м. квадратних, об`єм 50 м. кубічних.

У печері багато кальцитних напливів, проте у деяких місцях просочується вода, продовжуючи ріст кальцитних утворень. Струмок, що утворив кам`яне диво, бере початок із кількох потужних джерел у лісі за 30 м від скель. Нижче скель 20 м проходить лісова дорога, яку постійно розмивало, тому зараз струмки відведені людською рукою всторону. Скелі стали сухими, а отже перестали рости. Струмок врешті-решт через 1.5-2 км впадає в Дністер. 1 км нижче газопроводу, що перетинає ріку. Від гирла струмка скелі проглядають в напрямку на північ, якщо дерева стоять безлистими.

Частина долини Дністра між селами Устечко та Іване-Золоте називається Черче. Тут на висоті близько 60 метрів над рівнем Дністра витікають джерела, які утворили травертин. Він обірвався з крутого схилу і скотився у ріку, розклавши поперек її русла 4 великі уламки ,які і зараз виглядають із води. Струмок мініатюрним водопадом, каскадно, спадає з 50 метрів висоти у Дністер.

Вище джерел 5 м знаходиться грот площею 15 м, об`ємом 10 м. Нижче по течії Дністра від с. Іване-Золоте лівий схил його долини крутою стінкою огинає с. Зелений-Гай. Тут розташований Жижавський ботанічний заказник. В урочищі Жолуб (2 км на північний захід від с. Зелений Гай) струмок,породжений джерелом у верхній лісистій частині схилу , глибоким яром збігає до Дністра.У середній частині схилу по обох берегах того яру знаходяться травертинові скелі. Та,що зліва – суха, висотою до 10-12 м.,з величезним гротом у нижній частині .Та,що справа – волога,по ній стікають струмочки. Вона покрита мохами, слизька. Непрохідна гущавина чагарників приховує її справжні розміри.

Травертинові скелі чудові за своєю красою унікальні об`єкти, що приносять насолоду мандрівникам-природолюбам і є окрасою нашого краю. Одними із унікальних є і Касперівські скелі – геологічна пам`ятка природи нашого краю. Розташовані згадані скелі поблизу с. Касперівці Заліщицького району на верхній частині схилу долини річки Тупа. Площа 5 га. Під охороною – відслонення товщі світло-сірих грубо – та дрібно зернистих вапняків у вигляді обривистого карнизу, складені переважно з решток морських їжаків і моховаток із домішками кварцового піску та зерен глауконіту. Такі породи рідко трапляються у природі. Вапняки належать до альпського ярусу. На всьому схилі долини є багато великих брил, що надають місцевості своєрідної краси. Відслонення має наукове та естетичне значення.

А ще в цьому краї дивовижними є касперівські сфінкси . Це геморфологічне утворення, геологічна пам`ятка природи місцевого значення. Розташовані між селами Лисичники і хутором Вовчків, на правому схилі долини Касперівського водосховища. Під охороною – мальовничі скелі – кам`яні велетні, схожі на єгипетського сфінкса, білі гриби, “літаючі тарілки”, тощо, складені вапняками сеноманського ярусу.

Людині, яка вперше завітала сюди, здається, що вона опинилася в царстві дикої природи. Схили яру скелясті, подекуди трапляються кам`яні велетні дивовижних форм, які повітря і вода різьбили довгі тисячоліття. За невеличким лісом стоять у задумі 4 кам`яні богатирі. Вони, немов вартові, охороняють чарівну красу урочища. Поряд з ним якимось чудом тримається на скелі дерево. Де воно бере життєдайні сили?

До унікального об`єкту нашого району належить і Обіжевський заказник . Це природоохоронний об`єкт загальнодержавного значення. Розташований поблизу с. Добрівляни Заліщицького лісництва державного підприємства “Чортківлісгосп” у межах лісового урочища “Обіжева” площа 162 га. Під охороною – лісове урочище на лівому березі річки Дністер. Схили берега складені з вапняків, глибоко розчленовані, в межах заказника переходять у розгалужену у верхів`ї вузьку долину, по якій тече невеликий потік, що впадає в Дністер. Складний рельєф, геологічна будова зумовлюють своєрідність мікроклімату і рослинного покриву. Більша частина заказника вкрита грабовими і дубовими лісами, місцями з домішками клена гостролистого, клена польового, липи серцелистої, ясена, черешні. У рідкому підліску зростають ліщина, бруслина бородавчаста, бруслина європейська. У верхній частині підніжжя схилів – ліси з дуба скельного. Багатий травяно-чагарниковий покрив, на різних ділянках, залежно від умов, поширений копитняк європейський, яглиця звичайна, осока волосиста, зеленчук жовтий, зірочник ланцетовидний та багато інших видів лісової трав`янистої флори. Особливо цінні фрагменти степових ділянок. З видів рослин, занесених до Червоної книги України, трапляються зозулині черевички, клокичка периста, ковила волосиста і пірчаста, лілія лісова, підсніжник звичайний, первоцвіт дрібний, сон чорніючий, ясинець білий. Багато рослин занесено до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення. Обіжевський заказник велике наукове, грунтозахисне та естетичне значення.

Природа околиць Голіград багата і різноманітна. Вона має певні свої особливості, які характеризуються не тільки розмаїттям флори і фауни, але і своєю геологічною будовою. На схилах каньйону можна побачити відслонення давних геологічних епох Девону і Силуру.

На базі Касперівського водосховища створено Касперівський ландшафтний заказник площею 818 га. Це унікальний ландшафт Поділля з мальовничим Касперівським водосховищем, скелястими берегами, з надзвичайними формами витворювання та розмаїття фауни і флори. Усі ці комплекси природи є привабливими куточками для відпочинку людей. Увагу відпочиваючих та місцевих жителів привертає розмаїття рослинних комплексів: наскельно-степові, лісові, степові. Ці комплекси мають свої особливості – набори певних видів рослин, яких нараховується більше як 500 видів. Найбільшим розмаїттям рослин характеризуються урочища Вівашів, Глої, Криве, Лисичка. На південних схилах каньйону зустрічаються окремі екземпляри, такі як: сон білий, горицвіт весняний. У лісовій смузі лівої частини Касперівського водосховища зустрічається у великій кількості підсніжник звичайний та проліска дволиста.

Касперівський ландшафтний заказник характеризується розмаїттям не тільки флори, але і фауни. Село Голігради є також і історичне. На території села знаходиться кладовище козацької епохи. Про ті страшні дні і години свідчать назви урочищ – Вівашів, що означає пропасть. Від даного урочища походить і назва села Голігради.

Червоноградський каньйон також належить до уникального об`єкту нашого краю. Він є глибиною 150 м, має зі сходу високий стрімкий скелястий берег з червоного девонського пісковику. Каньйон знаходиться між селами Нирків і Нагоряни на річці Джурин. Справжнім дивом є Червоноградський водоспад, один з найпотужніших на Поділлі. Тут річка Джурин скидає свої води з висоти майже 16 м.

Багато фантазії доклала природа для того, щоб створити таке дио, скеля розташована в північно західних околицях с. Устечко посеред листяного лісу на висоті близько 70 м над рівнем річки джурин на правих схилах річкової долини. В самій скелі багато виступів, невеликих гротів, у які потрапляєш, коли проскочиш крізь водяну занавісу. Кругом себе на стінах бачиш мереживо закальцинованих мохів та водоростей, які свідчать, що травертинові процеси тут продовжуються, скеля “жива”. З правої сторони скелі у верхній її частині розташований грот монаха-самітника. Грот найімовірніше видовбаний вручну. Перед гротом, в кам`яній брилі вибита невеличка ніша на ікону чи свічку, під нею дата – “1934”. Всередині гроту зліва барельєф, у якому вгадується людина зі складеними на грудях руками. Селяни кажуть: то скульптура святого Онуфрія.

З вершини скелі відкривається гарний краєвид на лісисту долину Джурина. На платі знаходиться невеличке озерце, багато болотець.

Червоноград розташований на великому пагорбі мальовничого Подільського міжгір`я, назва якого походить від червоного кольору кам`яної гори.

На вершині пагорба постає замок 17 ст. Упродовж століття замок належав руським, литовським князям, татарам, молдавським господарям. З картини 1665 року видно, що він був прямокутної форми, мав 4 круглих вежі по кутах. У 1679-1699 р.р. Червоноград належав туркам. У 1778 році його купив король Попінський і, використовуючи дві вежі і стіни, збудував палац у класичному стилі на старих фундаментах. Палац був оточений ландшафтним парком з фонтаном і різьбленою альтанкою. Замок перебував у доброму стані до Першої світової війни, а в роки Другої світової був зруйнований повністю. До наших днів залишилися руїни стін та 2 вежі. Впродовж 4-х десятиліть функціонує в літній період біля самісіньких замкових стін табор відпочинку для дітей.

Тому, дуже важливим завданням акції “7 чудес України” стане своєрідна “інвентаризація” природних пам`яток, щоб забезпечети передусім їх охорону. І, важливо, щоб природою цікавилися і всі ми, а не тільки науковці та вчені. Щоб берегли і цінили те, що нам залишилось від нащадків.

Матеріали підготовлено центральною бібліотекою на основі досліджень місцевих краєзнавців – природолюбів: Михайла Юрчика, Олександра Вікірчака, Б. Завирухи, С. Зелінки і Р. Куковиці, видань Чайковського М.П., “Червоної книги України”.

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.