З історії Подільського товариства туристично-краєзнавчого

Публікацію присвячено передумовам та історії виникнення, діяльності та здобуткам найчисельнішої громадської туристичної організації, що діяла у 1925 – 1939 роках на території тодішнього Тернопільського воєводства: “Подільського товариства туристично-краєзнавчого”.

Thіs publication is devoted to conditions and history of creation, activity and achievements of largest public tourist organization, that operated in 1925 – 1939 on the territory of Ternopil region: “Podolian regional tourist and local history association”.

Друга половина ХІХ – початок ХХ століття позначилися створенням у Східній Галичині перших громадських організацій природничого та природоохоронного, краєзнавчого та туристичного спрямування діяльності.

Передумовами їхнього виникнення була активна діяльність у Східній Галичині численних наукових краєзнавчих товариств, серед яких насамперед варто згадати Товариство природознавців імені Коперніка (Polskie Towarzystwо Przyrodnikow im. Kopernika), створене у Львові 1875 р.

Заслуговують також на згадку численні приватні ініціативи багатої аристократії з вивчення та збереження історико-культурної та природної спадщини краю. Деякі з них мали справді унікальне історичне значення, як приміром створення у другій половині ХІХ століття донині найбагатшого на західно-українських теренах “Природничого музею імені Дідушицьких» (нині – Державний природознавчий музей Національної академії наук України у Львові [1].

У 1874 році у Кракові створюється перша у Галичині туристична та краєзнавча громадська організація – Товариство Татранське (Towarzystwo Tatrzanskie, початкова назва – Galicyjskie Towarzystwo Tatrzanskie, після 1920 року – Polskie Towarzystwo Tatrzanskie, РТТ). Вже у перші роки своєї діяльності воно створює крайові філії у Станіславові (1877), Львові та Коломиї. У Статуті Товариства Татранського серед іншого було зафіксовано широкий перелік напрямків діяльності та завдань, зокрема: дослідження Карпат та поширення зібраної інформації, заохочення туристичної діяльності та сприяння у забезпеченні доступу до краю туристам, дослідникам та митцям, охорона природи Карпат, підтримка традиційних гірських видів господарської діяльності. В структурі товариства згодом утворюються окремі секції: туристична, лижна, природнича, етнографічна та ін. Товариство активно займалося публікацією карт та путівників, створенням туристичних притулків та маркуванням стежок, будівництвом метеообсерваторій, створенням етнографічних описів Чорногори, Лемківщини та Бескидів. Нарешті, Товариством було закладено основи для створення Татранського національного парку (Tatrzanski Park Narodowy). До 1939 року Товариство володіло у Східних Карпатах 54 притулками та 81 базою відпочинку [2].

Польське Товариство краєзнавче виникло у Варшаві у 1906 році. Його засновниками були: Мечислав Орлович, Олександр Яновський, Казимир Kульвец, Зигмунт Глогер, інші відомі на той час краєзнавці та мандрівники. Програмними цілями Товариства окрім власне сприяння розвиткові туризму проголошувалися: популяризація краєзнавчих досліджень, музейна та видавнича справа. Після Першої світової війни Польське Товариство краєзнавче охоплює діяльністю усю територію тогочасної Польщі. Важко переоцінити колосальний особистий внесок у розвиток туризму та краєзнавства, у тому числі на Поділлі, д-ра Мечислава Орловича (1881 – 1959), видатного географа, етнографа, краєзнавця, популяризатора активного пішого туризму, засновника Національного олімпійського комітету Польщі, єдиного в історії Почесного члена Польського товариства краєзнавчого. У 1906 році М. Орлович, на той час випускник львівського Університету ім. Яна Казимира, став одним із засновників Академічного туристичного клубу у Львові – першої академічної туристичної організації у Галичині. Згодом тисячі кілометрів туристичних стежок д-ра Орловича втілилися у більш ніж 100 краєзнавчих путівників, деякі з них перевидаються понині, у т. ч. його “Ilustrowany prszewodnik po Galicyi”, “Prszewodnik po wojewodstwie Tarnopolskim” та інші [3, 4].

У 20-х роках минулого століття активність у сфері охорони та відтворення історико-культурної та природної спадщини, розвитку туризму та краєзнавства набуває рис масового громадського руху й на Поділлі. Одним з чинників активного створення у тодішній Польській державі краєзнавчих організацій був, безсумнівно, їхній патріотичний характер, що забезпечувало їм підтримку влади.

Важливо також відзначити той позитивний факт, що виразний наголос у діяльності туристично-краєзнавчих товариств робився на їхній культурно-просвітницькій місії. Їх об’єднував сформований погляд на природу і культурні цінності, не лише як на «ресурси» для розвитку будь-якої діяльності, у т. ч. туристичної, але насамперед як на спадщину, котра має самодостатнє значення: матеріальне, наукове та духовне. Туризм сприймався не лише як вид відпочинку, рекреації та бізнесу, але й як форма громадянської активності, засіб пізнання краю, виховання любові до нього, активізації діалогу та порозуміння між його мешканцями. Втім, різноманітні прояви патріотизму у діяльності таких організацій відповідали у першу чергу національним почуттям польського населення, яке й на той час не складало більшості у східних воєводствах. Партнерські контакти та співпраця з близькими за вектором діяльності українськими громадськими організаціями («Пласт», «Луг», «Просвіта» тощо), на жаль, переважно не набували сталих форм.

Але активність туристично-краєзнавчих товариств спрямовувалася також на підтримку економічної діяльності в регіонах: від розвитку транспортної мережі та прокладання туристичних маршрутів – до збереження традиційних видів господарювання й народних ремесел.

Органи державної влади Польщі дієво сприяли виникненню та діяльності туристично-краєзнавчих громадських організацій. Їхнє утворення на початку 20-х років у Східній Галичині та на Поділлі певною мірою завдячує активності відділу туризму Міністерства громадських робіт воєводств тодішньої Речі Посполитої. Розуміння того, наскільки багато можна зробити у сфері туризму, сприяючи суспільним ініціативам та практиці громадських послуг, й призвело до створення в 1925 році Воєводського Товариства туристично-краєзнавчого у Тернополі (Wojewodzkie Towarzystwo Turystyczno-Krajoznawcze z siedziba w Tarnopolu) [4]. 2 липня 1925 відбулося перше зібрання ініціативної групи інтелігенції з метою створення туристично-краєзнавчого товариства. Було прийнято рішення про створення Товариства туристично-краєзнавчого зі штаб-квартирою у Тернополі. Установчі збори новоствореної організації відбулися 20 жовтня 1925 року. Було обрано правління на чолі з воєводським радником Томашем Кунзеком (1889 – 1973), який продовжував очолювати його упродовж наступних 14 років. Роль правління в перший період діяльності зводилася до вирішення формальностей, пов’язаних з функціонуванням товариства, а також підведення до початку відповідної програмної діяльності. Невдовзі організація змінила назву на Подільське товариство туристично-краєзнавче, ПТТК (Podolskie Towarzystwo Turystyczno-Krajoznawcze).

У § 5 Статуту Товариства (збережена копія Статуту 1930 року, затверджена Тернопільським воєводою) визначено його мету: “Метою товариства є ознайомлення широких суспільних верств населення з теренами Тернопільського воєводства, його історією та особливостями, прагнучи до поліпшення і полегшення у краї ї туристичного руху».

У § 6 Статуту йдеться про засоби діяльності Товариства, котрі, як бачимо, були дуже різноманітними:
– Товариство збирає і популяризує краєзнавчі відомості, особливо стосовно географії, етнографії, природної, археологічної, історичної та культурної спадщини краю;
– організовує колективні поїздки в краї та за його межами,
– споруджує туристичні притулки та бази,
– збирає і організує місцеві музеї,
– створює і підтримує бібліотеки та читальні зали, присвячені краєзнавству і туризму,
– організовує популярні лекції та конференції, проводить пропаганду власних цілей у пресі та використовуючи власне друковане видання у сфері краєзнавства,
– створює на терені краю філії та відділи для підтримки діяльності Товариства,
– організує регіональні виставки та тури,
– видає карти, путівники, альбоми, листівки, фотографії, брошури, проспекти, плакати та рекламні оголошення або інші публікації, присвячені краєзнавству та туризму,
– проводить і підтримує створення туристичних стежок, створює транспортні підприємства, і виконує інші практичні дії, призначені для полегшення комунікацій у регіоні,
– організовує спортивні секції: веслування, лижного спорту і т. д.,
– опікується пам’ятками мистецтва та історії, ландшафтами та особливо цінними природними об’єктами, створюючи відповідні резервати,
– взаємодіє з іншими товариствами для досягнення споріднених цілей,
– підтримує контакти з іноземними товариствами краєзнавчими та туристичними [5].

Вже у 1926 році організація стає доволі масовою. Її персональний склад налічує 182 члени в Тернополі та 308 членів 16-ти відділень товариства у містечках тернопільського краю – у його тодішніх, інших аніж у даний час, теренах: Бережани, Борщів, Броди, Бучач, Заліщики, Зборів, Золочів, Кам’янка, Копичинці, Перемишляни, Підгайці, Радехів, Скалат, Теребовля, Чортків. Основу товариства складає інтелігенція та державні службовці, переважно польського та єврейського походження, а також студенти та учні гімназій. Варто відзначити слабкість партнерських контактів Подільського товариства туристично-краєзнавчого з українськими громадськими організаціями краю – від самого початку його діяльності. Краєзнавча діяльність Товариства зосереджувалася переважно на історико-культурній спадщині польського етносу на Поділлі, залишаючи на периферії уваги культурний спадок, створений у краї іншими націями, зокрема, українцями та євреями. Відтак можливості для встановлення міжнаціонального діалогу та порозуміння, які могла б створити спільна краєзнавча та громадська діяльність, не було реалізовано повною мірою.

Натомість Товариство намагалося активно співпрацювати з іншими туристичними та краєзнавчими організаціями, у першу чергу з Польським Товариством Татранським та Польським Товариствм краєзнавчим. Воно брало участь у створенні Спілки Польських туристичних товариств (Zwiazek Polskich Towarzystw Turystycznych, ZPTT). Зі створенням Спілки пов’язувалися великі надії, на жаль не здійснені. Але організаційний з’їзд делегатів ZPTT відбувся 5 лютого 1928 у Варшаві. І серед восьми товариств-засновників ZPTT на п’ятій позиції із кількістю у 500 дійсних членів було провінційне туристичне Товариство з Тернополя.

Заходи ПТТК від самого початку його діяльності вражають масштабністю. Однією з перших публічних акцій Подільського товариства туристично-краєзнавчого (ПТТК) стала «Виставка пейзажів і пам’яток Тернопільського воєводства», представлена більш ніж 400 фотографій та виробів народного мистецтва, відкрита у Тернополі у квітні 1927 року. Окрім того, ПТТК представляло Подільський край на Національній виставці у Познані (Wystawа Krajowа w Poznaniu), на Міжнародній виставці у Познані (Miedzynarodowа Wystawа Komunikacji i Turystyki w Poznaniu), на Східному ярмарку у Львові (Targі Wschodni we Lwowie). Впродовж літніх сезонів 1926 – 27 років дослідницькі експедиції, організовані професором Стефаном Юзвою, збирають по 100 – 150 учасників. Великою популярністю у Тернополі та повітових містах користувався цикл лекцій краєзнавчого характеру, укладений ПТТК спільно з учительським Товариством народної школи (Towarzystwо Szkoly Ludowej).

Завдяки гранту Міністерства громадських робіт у червні 1928 року було видано “Путівник по Тернопільському воєводству” („Przewodnik po Wojewodztwie Tarnopolskim”) накладом більше 5 тисяч примірників, обсягом у 176 друкованих сторінок з 70 ілюстраціями та картами. Цього ж року Золочівське відділення ПТТК видало друком путівник «Монографія Золочівського повіту» („Monografie powiatu zloczowskiego”), а наступного – наукове видання д-ра Харевичової «Історія міста Золочева» („Dzieje miasta Zloczowa”) обсягом 220 сторінок з численними ілюстраціями. Заліщицьке відділення Товариства у свою чергу видало «Путівник по Заліщиках та південно-східній частині воєводства під редакцією проф. Йозефа Шварца (“Przewodnik po Zaleszczykach i poludniowo-wschodniej czesci wojewodztwa”). У 1930 – 31 роках видається англійською, французькою, німецькою та польською мовами, величезним як на той час накладом у 30 тисяч примірників буклет Товариства «Пізнавайте Поділля» („Zwiedzajcie Podole”), план Тернополя професора Йозефа Галічера накладом 3 тисячі, фотоальбом «Замки Поділля» тисячним накладом, брошуру «Наше Поділля» Томаша Кунзека – тритисячним. Накладом у 30 тисяч було видано серію поштових відкриток із зображеннями пейзажів Поділля, котрі також мали б прислужитися його популяризації.

Як кредит довіри та прояв визнання варто розцінювати делегування Товариству тернопільським губернатором частини державних повноважень «опіки над пам’ятками минулого” (1927). У 1930 році Товариство прийняло на себе функції Воєводської делегатури Державної ради охорони природи та утворило 15 повітових делегатур. У рамках цієї діяльності проведено інвентаризацію 93 природних об’єктів та розпочато діяльність з утворення природних резерватів у долині Дністра (околиці Заліщиків) та у Медоборах.

Фінансова діяльність ПТТК базувалася на державних субвенціях, пожертвах меценатів, доходах від видавничої справи, екскурсійного обслуговування та з нерухомості. Членські внески мали символічний характер.

Починаючи від 1930 року у структурі ПТТК офіційно діють кілька тематичних секцій: 1) пропаганди і преси – під керівництвом Тадеуша Войтовича, 2) виставкової діяльності – під керівництвом Отто Кохмана, 3) роботи з літературними джерелами – під керівництвом о. Яна Рога, 4) експедиційна – під керівництвом проф. Стефана Юзви, 5) охорони пам’яток – під керівництвом Владислава Кухарського. Було формально зареєстровано 16 автономних регіональних відділень з правами юридичної особи та місцевий гурток у селі Кривче, котрий від 1928 року опікувався благоустроєм території, спорудженням туристичного притулку та екскурсійною діяльністю у кривчанській карстовій печері. Кількість членів у центральній організації Товариства налічувала на той час 206, у регіональних відділеннях – 470.

На початку 30-х років розпочато роботи із створення туристичної бази на 40 місць та регіонального краєзнавчого музею у Заліщиках, котрі уявлялися в якості головних опорних об’єктів Товариства у південно-східній частині воєводства. Поряд з цим розпочалося спорудження туристичних пристанків на річці Стрипа у селах Скоморохи та Беремяни (для туристів-водників), а також у Крутилові (на 20 місць, для відвідувань туристичних об’єктів Товтр).

На цей період діяльності Товариства припадає початок водних сплавів Дністром та його притоками (Серет, Стрипа, Гнізна, Збруч). Першими цей вид активного туризму почали пропагувати відділення у Заліщиках та Чорткові. Найдовшим маршрутом був сплав Дністром від Галича до Хотина. Човни-каяки доставлялися до місця початку і завершення сплаву залізницею, керівництво якої з огляду на клопотання ПТТК встановило для цієї категорії перевезень знижки до 25% собівартості. Загалом за передвоєнні роки осередки Товариства провели більше 200 водних сплавів, у яких брали участь більше 4 тисяч туристів.

У 1932 році при ПТТК було створено Секцію молодіжних краєзнавчих гуртків („Sekcje kol krajoznawczych mlodziezy”), першим головою якої став директор Тернопільської гімназії Домінік Питель. У планах секції було охопити краєзнавчим молодіжним рухом усі школи воєводства.

Від 1934 року у структурі ПТТК налічувалося вже 20 регіональних відділень із загальною кількістю членів понад тисячу осіб. Їхніми головами на цей час були авторитетні та впливові особистості, що також сприяло розвиткові Товариства: у Борщові – Ян Васевич (повітовий староста), а до нього – Людвиг Шрейбер (також повітовий староста); у Бродах – Броніслав Бжозовський (повітовий староста); у Бучачі – майор Войцех Вальзер, у Чорткові – викладач гімназії Йозеф Опацький (перед тим – д-р Кшись); у Копичинцях – віце-староста Людвик Яцковський (перед ним – урядовий комісар міста Йозеф Келлер), у Камінці – інженер Йозеф Пивовінский, у Кривчу Горному – Лазар Мельзер (землевласник); у Олеську – Ян Жабокрицький (підприємець), у Підгайцях – Роман Ворошинський (перед тим – Станіслав Ольшевськиц, обидва – повітові старости); у Підволочиську – Ян Тимчинський (суддя міського суду); у Понікві – граф Боченський (землевласник); у Перемишлянах – Владислав Заморський (інженер); у Бережанах – Владислав Вейгель (перед тим – бургомістр Станіслав Вишневський); у Радехові – Тадеуш Анджеєвський (директор гімназії); у Скалаті – Францішек Коричинський (інженер); у Теребовлі – Казимир Міссона (директор гімназії, а перед ним Міхал Гаргаш); у Заліщиках – Йозеф Шварц (професор семінарії); у Збаражі – Генрік Шльонський (віце-староста); у Зборові – Францішек Янковський, директор поштового відділення (перед тим – Мануель Мокрицький); у Золочеві – Владислав Урбан (капелан 52 полку піхоти).

Найбільш активними визнавалися відділення Товариства у Борщові, Золочеві, Заліщиках, Теребовлі, Бучачі та Чорткові. Натомість майже не проявили себе відділення у Бродах та Камінці.

Винятково успішною була діяльність відділення Товариства у Борщові та гуртка у Кривчому, лідером якого був місцевий землевласник Лазар Мельзер. У 1928 році, за сприяння повітового старости та тодішнього голови Борщівського відділення ПТТК Людвига Шрейбера, було організовано низку наукових експедицій з дослідження місцевої карстової печери, впорядковано територію довкола неї та відкрито доступ організованих туристичних груп до 4-кілометрового екскурсійного маршруту. Вже у 1929 році печеру відвідало більше 2000 туристів.

Завдяки меценатському дару п. Мельцера, Товариство стало власником двох земельних ділянок у Кривчому, особливо цінних з точки зору перспектив розвитку туризму: довкола кривченської печери та замку. В свою чергу ПТТК виконало масштабні роботи з облаштування дороги, території довкола печери та замку, відбудувало дві замкові вежі та пристосувало його для відвідування. У трьох окремих будинках було також облаштовано туристичний притулок. Відтак впродовж кількох років, 1928 – 1930, завдячуючи зусиллям Товариства, невелике село на Поділлі стало відомим осередком активного пізнавального туризму, що приваблював гостей з цілої країни. Борщівське відділення ПТТК опікувалося також відбудовою та реставрацією замкових споруд у Кудринцях над Збручем, теребовлянське – впорядкуванням замку у м. Теребовлі.

Одним з найбільш активних та чисельних, особливо у 30-х роках, було також чортківське відділення ПТТК. У 1932 році при ньому було створено клуб водного туризму, у 1934 – бюро туристичної інформації, при міському музеї відкрито краєзнавчу експозицію з більш ніж 1000 експонатів. Тривали роботи по облаштуванню для екскурсійного відвідування карстової печери у с. Угринь. Станом на 1935 рік відділення у Чорткові налічувало 109 дійсних членів, сотні добровільних помічників та симпатиків. З початку 30-х років і до початку 2-ї Світової війни його очолював Йозеф Опацький (1902 -1982), викладач чортківської гімназії імені Юліуша Словацького. Ще навчаючись на філософському та природничому факультетах Львівського університету (1922 – 1926), він займався туристичною та краєзнавчою діяльністю. Й. Опацькому належить авторство декількох декількох туристичних путівників, що видавалися Товариством: по Чорткову та околицях, по Борщівському та Скалатському повітах (“Przewodnik po Czortkowie i powiecie”; «Przewodnik po Czortkowie i оkolicah”, Czortkow (1931), Brzozow (1991), “Przewodnik po powiecie skalackim z ilustracjami” (1938); “Powiat borszczowski. Opisowy przewodnik krajoznawczy” (1936). Окрім викладання у гімназії, видавничої діяльності та керівництва відділенням ПТТК, Й. Опацький був також лідером місцевої харцерської організації (Hufiec Harcerzy).

У 1936 році почало виходити друковане видання Товариства – краєзнавчий місячник «Факел Поділля» (“Znicz Podola”), редакторами якого були Йозеф Опацький та Владислав Ціхоцький.

3 червня 1937 року Й. Опацький від імені ПТТК підписав акт про придбання у Фундації імені Гієроніма Садовського руїн чортківського замку Гольських (фундатор будівництва мурованого замку на початку ХVII – століття воєвода руський Станіслав Гольський (Stanislaw Golski Herbu Rola, … – 1612). Відразу ж, у 1937-у році, розпочалися роботи з відновлення замку та налагодження туристичних екскурсій. Впродовж року було відбудовано одну з замкових веж, відновлено 13 внутрішніх приміщень, у якій розмістилися офіс чортківського відділення ПТТК, туристичний притулок, фотомайстерня. Завдяки підтримці чортківського старости Єжи Мушинського, роботи у замку частково фінансувалися з повітового фонду. Втім значну частину робіт було виконано волонтерами [6].

Планувалося у процесі відбудови замку надати у ньому також приміщення для краєзнавчого музею, учительського наукового товариства та місцевого осередку харцерської організації.

На жаль, реалізації цих та багатьох інших планів ПТТК перешкодила Друга світова війна.

Джерела інформації:
1. Рrof. Gabriel Brzek – “Muzeum im. Dzieduszyckich we Lwowie i jego Tworca” Wydawnictwo Lubelskie Nowe, Lublin 1994.
2. Oficjalna strona internetowa Polskiego Towarzystwa Turystyczno-Krajoznawczego – http://www.pttk.pl/
3. W. Kowalik – “Zycie dla turystyki, krajoznawstwa i sportu. Mieczyslaw Orlowicz”, „Gosciniec PTTK”, 2009
4. Mieczyslaw Orlowicz – “Moje wspomnienia turystyczne”, Wroclaw – Warszawa – Krakow Zaklad Narodowy im. Ossolinskich 1970
5. Jerzy Kaplon, „Podolskie Towarzystwo Turystyczno – Krajoznawcze. Zarys dziejow”, інтернет-сторінка „Centralny Osrodek Turystyki Gorskiej PTTK”, 2011.
6. Marek Scislak „Czortkow w latach 1522 – 1946”, “Semper Fidelis”, 1993.

Степаненко О. М.
Екологічно-гуманітарне об’єднання «Зелений Світ»

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.