Сценарій проведення Свята Просфори

Оформлення: Образ святої родини, книжкова виставка «Духовного причастя світлий шлях»

На столі таца із просфорою, посудина з медом.

За столом священики – о. Іван,  о. Роман,

сестри-монахині монастиря. Праворуч ведуча заходу,

директор ЦБС    О. Тракало, членкині Союзу Українок м. Заліщики.

Розпочинає захід хор «Ангелятко» церкви Покрови Пресвятої Богородиці

м. Заліщики (регент Тарасевич С. )

Діти входять до зали без оголошення. Після співу і вітань юних хористів ведуча розпочинає дійство.

Ведуча:

Христос Рождається! Всечесні отці, високоповажні учасники святкового дійства у бібліотечній вітальні, радо вітаємо кожного з вас! У цей світлий день величних Різдвяних свят ми припадаємо до джерел іскристого настрою і урочистого піднесення, бо лунають дзвони колядок і щедрівок, наповняють радістю наші оселі, з’єднують нас у молитовному дусі.

Вшанування свята Різдва Христового по всьому світі супроводжується великою кількістю традицій і обрядів.

Кожен народ зберігає притаманність своєму краєві особливості вшанування  цього радісного свята. І на Сході і на Заході Різдво Спасителя  зустрічають  однією  чудовою традицією  – сімейною вечерею напередодні свята.

Із давніх-давен хліб був  символом життя. Там де є хліб,  там є добробут і благополуччя  роду.

Ми зібралися цією гарною родиною, щоб  пошановуючи спільні традиції, відкрити для себе  глибше тайну Божого народження,  колядувати і щедрувати.

Отож маємо намір разом  провести Свято  Просфори, яке  здавен вважається  святом єдності,  добра і надії.

Про витоки свята, що сягають  раннього християнства  і  про сутність Просфори, яка є   знаменням Божої благодаті, довідуємось із  друкованих видань, розповідай, зі спогадів організаторів і учасників цих дійств.  Такі урочистості побутували  у Заліщиках,  про що  підтверджують давні документи, фото світлини, записані спогади від старших людей. Чимало цікавого зберегла  у пам’яті  про такі святкування п. Ольга Плеш.

Хочу пригадати, що свято Просфори   відроджене у нашому місті у 1993 році завдяки ініціативі  наших духовних провідників.

Організаторами  духовно-просвітницького  життя  у Заліщиках здавен були священики,  сестри   монахині,  просвітяни, членкині Союзу Українок і молодіжні осередки Марійської дружини, молодь Христова.

Спільно з духовними отцями  сьогодні маємо нагоду  стати свідками  таїнства освячення духовного хліба.  Відродімо у пам’яті  передані нам батьками мелодії і слова  наших  чудових українських різдвяних колядок  і щедрівок, які  мусимо передати  у своїх родинах і наступним поколінням. Тож колядуймо  разом із учасниками  Союзу Українок, які сьогодні будуть організовувати  нас на  спів.

(Дві колядки у виконанні Союзу Українок)

Серед активних союзянок  є п. Стефа Лопух, яка очолювала  довгий час  міський осередок  Союзу Українок, а тепер  передала цю естафету п. Любові Болюх.

Сьогодні п. Стефа  поділиться  з нами  короткою інформацією  про те, як  організовують  українці  за кордоном  це величне свято Просфори.

                 (Виступ  п. Стефи Лопух)

 Ведуча:    

Ми просимо благодаті в молитвах для себе, для своїх рідних і близьких,  Почуття братерства, любові до ближнього мають супроводжувати нас повсякчас.

До цього закликають своїм співом сестри-монахині згромадження

(колядку виконують сестри)

о. Іван, парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці, член бібліотечної Громадської ради, уже багато разів ініціював і підтримував нас в організації святкування величного свята Просфори.  Сьогодні просимо отця до слова і важливого для нас навчання, що таке просфора?

(звучить колядка у виконанні гуртківців РБДЮТ)

 Ведуча.

Величні святкування Різдвяних свят – це найвищий ступінь поклоніння Богові. Пам’ятаймо, як важливо усій нашій українській спільноті бути цілісною, наповненою єдиним духом, добрим сенсом життя, у мирі і в радості святкувати. Але  наші батьки пережили багато випробувань в різні часи – війни, переслідування, заборони свят. Великі випробування випали і на долю наших сучасників. Пам’ятаймо, молімось за них – і мертвих, і живих, так, як закликає це віршована присвята.

(зачитує рядки  присвяти Богдана Кінаша)

Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні —
Згадаймо на  хвилину про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.

Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад наш йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,

Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.

Не говорім багато слів хвалебно-пишних,
А помолімося за мертвих і живих.

Коли ж засядем за різдвяний стіл,
Щоби спожити ці дари Господні,
Згадаймо тих, хто в люту заметіль
Орду московську стримує на Сході

Молімося за них і їхніх матерів,
Чия кутя окроплена сльозами,
За діточок, що звуть своїх батьків,
Припавши до заплаканої мами.

Прохаймо в Бога ворога спинить,
Щоби він «Гради» замовчати змусив,
І воїни відчули б хоч на мить
Великий день Народження Ісуса.

У нашій залі присутні матері воїнів – Героїв, учасників війни на Сході і волонтери, голова Спілки учасників АТО Степан Навольський, голова Громадської ради бібліотеки.

Просимо до слова о. Романа, священика – капелана, який побував на Сході із важливою священичою місією і слово якого є вагомим для нас.

(виступ о. Романа)

Ведуча. Заколядуймо разом, аби у серці і в душі з’єднатись хоч на відстані із захисниками Матері-України.

Ведуча. Просимо отців освятити і розділити з нами хліб-просфору.

Ведуча. Ми стали свідками таїнства освячення духовного хліба. Тому бажаємо, щоб атмосфера єднання, яка панує, коли ми ділимо просфору, ніколи не втрачала своєї сили, а великі почуття братерства, любові до ближнього супроводжували нас повсякчас на життєвих дорогах. Маю розповісти, що супроводжувались такі родинні зустрічі веселощами і жартами, організовувались «котолянові забави», як довідуємось зі спогадів пані Олі Плеш, були танці і розваги, народні ігри. Ми ж маємо можливість послухати учасників Заліщицького гурту «Маланка», які вчора презентували Заліщики на фестивалі у Синькові.

Просимо до слова-привітання першого заступника голови Заліщицької РДА Романа Петровича Краснюка

(виступ-привітання Р.П.Краснюка)

Щиро дякуємо отцям, сестрам-монахиням, а також добродійникам, які спонсорували придбання солодощів – це родини Степана і Миколи Навольських, Івана Городинського, Володимира Чубатого, Світлани Яковишин, а також Іванові Білінському, міській раді.

 

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.



Сценарій проведення Свята Просфори

12 лютого 2010 року
Читальна зала
центральної бібліотеки,
початок о 16.00 год.
Оформлення зали

pros2Образ Святої тайної вечері, книжкова виставка «Духовного причастя світлий шлях». На столі таца із просфорою, посудина з медом, за столом: священики, сестри-монахині. Праворуч – ведуча заходу – директор ЦБС – Ольга Тракало, мешканка міста Заліщики, союзянка Ольга Плеш, голова міського осередку Союзу українок – Стефанія Лопух. У перших рядах членкині Союзу українок, виконавці духовних пісень.

На початку свята звучать колядки (у записі).

Ведуча заходу:
Христос Рождається! Всечесні отці, високоповажні учасники святкового дійства у бібліотечній вітальні, радо вітаю кожного із Вас!

pros01Приємно, що сьогодні у цій залі зібралося багато поважних гостей, і дітей, і молодь.

Отож маємо намір разом провести Свято Просфори, яке здавен вважається святом єдності, добра і надії.

Просфора – це свято потужної об’єднавчої сили, яке цьогоріч скликало нас у величний день Трьох Святих, напередодні Стрітення Господнього.

Ці дні наповнені ще відгомоном різдвяних і йорданських свят. Про витоки свята, що сягають історії раннього християнства і про сутність Просфори, яка є знаменням Божої благодаті, довідуємось із друкованих видань, розповідей, із спогадів організаторів і учасників цих дійств. Такі урочистості здавен організовувались також в Заліщиках, про що підтверджують давні документи. У нашій залі присутня п. Ольга Плеш, яка ділиться з нами багатьма спогадами про пережите, а ще п. Оля має давні світлини, які доповнюють відомості про наше місто в минулому.

І сьогодні, дякувати Богові, п. Оля присутня на святі, то ж почуємо з її уст коротку інформацію про Просфору у Заліщиках у давні часи і про імена організаторів.

pros4(Виступ пані Олі Плеш, яка поділилась спогадами і вручила бібліотеці давнє фото, 1939 року, на якому учасники свята Просфори у Заліщиках)

Ведуча.
Отже, Свято Просфори відроджено у нашому місті у 1993 році, завдяки ініціативі наших духовних провідників. Активними організаторами духовно-просвітницького життя заліщан – були духовні особи – священики, церковні діячі, сестри-монахині, просвітяни.

Із книг дізнаємось про імена найактивніших. Це перші духовні будителі повіту: професор учительської семінарії отець Йосиф Раковський, катехит семінарії о. Іван Туркевич (1903 р.),парохи у місті Заліщики на початку ХХ ст. о. Іван Чорнодоля (1914 р.), отці Олександр Княгицький, Іван Велигорський, Іван Чукур (1938 р.) – організатор у Заліщиках «Марійської дружини».

У знаменні дні відзначення 20-х роковин легалізації греко-католицької церкви на теренах нашого краю згадуємо імена світлої пам’яті єпископів о. Бориса Біланюка, уродженця Заліщик, професора теології, автора багатьох праць, який упокоївся в Оттаві, єпископа-емирита Івано-Франківської єпархії, ЧСВВ, Софрона Дмитерка, уродженця села Мишків, єпископа УГКЦ о. Якова Тимчука, уродженця села Дуплиська. Маємо за честь згадати сьогодні ім’я правлячого єпископа Івано-Франківської єпархії УГКЦ о. Володимира Війтишина, уродженця села Летячі. Парохів Заліщик, які були нашими провідниками у пам’ятні 90-ті роки – о. Тараса Сенькова, о. Василя Погорецького, о. Никодима Гуралюка, ЧСВВ. Уже тепер дякуємо о. Івану Сендзюку за підтримання і продовження традицій святкувань Просфори в нашому місті, а особливо за молитви та мудрі навчання в повсякденному житті

(Пісня «Молитва» – виконує ансамбль ЗОШ І-ІІІ ст. №2)

pros3Ведуча.
Ми просимо благодаті в молитвах для себе, для своїх рідних і близьких. Почуття братерства, любові до ближнього мають супроводжувати нас повсякчас. (Пісня у виконанні тріо в складі: Олександри Іліщук, Уляни Вакарчук та Ігоря Федірка)

Ведуча.
Величні святкування різдвяних, йорданських свят – це найвища ступінь нашого поклоніння Богові. Є чимало і трагічних спогадів, наших батьків, колишніх і теперішніх емігрантів, які пережили буремні роки переслідувань, гонінь, заборони свят. Про це також співаємо у піснях.

(«Повстанська коляда» виконує п. С. Лопух)

Ведуча.
Пам’ятаймо, як важливо всій українській спільноті бути цілісною, наповненою єдиним духом, добрим сенсом життя.

(«Молитва за Україну» виконує Оля Юрійчук)

Ведуча.

pros8Особлива роль у збереженні наших духовних цінностей, народних звичаїв належить українській родині. Маємо за гарний взірець батьківського виховання родину Стасюків із Добрівлян. Пані Леся – сільський бібліотекар, а її син Тарас ще маленький школяр. Сьогодні вони гості нашого свята і дарують музичне вітання.

(Пісня у виконанні Лесі Стасюк і її сина Тарасика)

Ведуча.
Молитвою освячують священики просфору. Спільна просфора сьогодні буде освячена і в нашому місті.

Уклінно просимо о. Івана розділити з нами це величне дійство.

(о. Іван розповідає про велич Свята Трьох Святих, молиться, освячує просфору, звертається зі словом до присутніх і вручає кожному часточки просфори. В цей час союзянки колядують).

Ведуча надає слово керівникам органів влади міста, району, бажаючим сказати слово вдячності.

Ведуча.

pros7Висловлюю щиру вдячність сьогодні кожному із присутніх у цій залі за те, що знайшли можливість для участі у святі Просфори. Уклінно дякую о. Івану, церковному братству, вельмишановним членкиням Союзу Українок, працівникам Будинку дитячої та юнацької творчості, а також нашим поважним спонсорам свята: п. Лесі та Ігорю Белінським, Юліанові Лопавчуку, і тим хто передав кошти на солодощі – підприємцям Іванові Навольському, родині Степана Навольського, Іванові Городинському, Іванові Дрозду, Ярославові Вацику, п. Володимиру Чубатому і п. Світлані Яковишин.

(Виступи)

В знак вдячності учасникам Свята Просфори звучить у спільному виконанні «Многая літа».

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.