Сценарій проведення історичної години «ЗУНР – провісниця держави України»

Оформлення зали: державні символи України.
Книжкова виставка «ЗУНР – наша слава і гордість»
Фото-виставка «ЗУНР»

Звучать позивні пісні «Ой у лузі червона калина»

SAM_2216

Вед 1.
Земле моя, кров’ю предків полита.
Земле в садах – у вінках!
Скільки топтали ворожі копита
Лоно твоє у віках!

Вед 2.
Але підводилась ти нездоланна,
За всі стихії грізніш.
Гнала боярина, пана і хана
За свій прадавній рубіж!

Вед 1.
Завжди вставала ти, непереможна,
З попелу, згарищ, руїн:
Гнала і полчища й орди ворожі
Геть до їх диких країн!..

Вед 2.
Бо лиш одна Вкраїна – мати,
Де хвилі неба голубі!
За неї жити і страждати,
За неї вмерти в боротьбі.

Вед 1. Перший листопад був, є і залишився в українському житті однією з найбільших подій української історії. Саме тоді, 1 листопада 1918 року на стародавній ратуші Львова вперше замайорів Національний жовто-блакитний стяг і після шести століть іноземного поневолення західноукраїнських земель, виникла національна українська держава, яка на основі Тимчасової Конституції стала іменувати себе Західно – Українською Республікою.

Вед 2. Перший листопад раз і назавжди перекреслив плани полонізації західно – українських земель.
Во ім’я великої ідеї український народ в листопаді 1918 року почав війну з Польщею, яка тривала 8 місяців. Листопадовий переворот у Львові і на провінції здійснили 1 410 стрільців при 60-ти старших.
Новостворена Українська Галицька Армія (УГА), ядром якої став легіон УСС, -герчно обороняла здобуту волю.
Збройний виступ українців 8 листопада 1918 р., очолений Дмитром Вістовським і забезпечив проголошення ЗУНР. Мета УСС з якою вони ішли на боротьбу в І-ій світовій війні, ними ж була досягнута.
Вед 1. 257 днів проіснувала ЗУНР. З 1 листопада 1918 р. до 15 листопада 1919 року і впала під переживаючими силами ворогів, в першу чергу поляків.
Дворічна боротьба українського народу за незалежність закінчилася трагічною поразкою. Переїхавши в східну Україну, Українська галицька Армія опинилася в так званому чотирикутнику смерті і змушена була скласти зброю. Лише невеликій частині вдалося повернутися в Галичину і більшість з них були інтерновані у концентраційних таборах Ланцуті, Демб’є, звідки повернулися лише одиниці.

Вед 2. Світлі постаті героїв, старшин і стрільців, які ціною свого життя обороняли західні кордони української землі, стали бойовим прикладом, вояцькою гордістю та джерелом національної традиції для майбутніх поколінь української нації.
Понад 40 тисяч 17-ти, 18-ти, 20-ти річних юнаків, синів нашої знедоленої Галичини, ще в буревісні 1918 р. віддали своє життя за волю, за кращу долю народу, за Україну.
Відродження Державності не прийшло з нічого. Настав тільки слушний час для його здійснення, а найсильнішою зброєю наших стрільців була ідея волі рідної землі.

Вед 1.
Стара латинська мудрість називає історію вчителькою життя. Тому кожне покоління звертається до минулого, говорить з минулим, щоб почерпнути звідти досвіду для сучасного й майбутнього, почерпнути знання з історії й зробити висновки для майбутніх дій.
Світле майбутнє народу кується в його власній незалежній державі.
З матеріалами виставки «ЗУНР » ознайомить директор краєзнавчого музею Каспрук Віталій Володимирович

SAM_2226Роман Завадович «Вісімнадцятого року листопад» читає Вонс Л. І.

Пригадаймо: золотіла тиха осінь,
Застеляла жовтим листям княжий Львів
Із війни ішли батьки голодні й босі,
Їх обов’язок у рідне місто вів.
А як перший сірий ранок листопаду
Понад межі простягнув своє крило,
Львів побачив українську, рідну владу,
Рідним прапором обвив своє чоло.
А цісарські учорашні ще жовніри
З синьо – жовтими стрічками на шапках,
З серцем, повним сонця, радости і віри,
Поспішали звідусіль під рідний стяг.
То були вони, герої славні наші,
Рідні наші то діди й батьки були,
Що життя своє і сили щонайкращі
В подарунок Батьківщині віддали.
Скільки років відлетіли журавлями!
Скільки років, наче ріки, відплили!
Але спомини лишалися між нами,
Наче сонце нам просвічують з імли.
І куди б нас не носила доля світу,
І куди б не гнала нас із рідних хат,
Нам залишиться священним заповітом
Вісімнадцятого року листопад.

Вед. 2. Визволення з-під австрійської окупації та зверхності поляків над українським населенням Східної Галичини мало вирішити для українців Галичини життєво-важливе питання: «Бути чи не бути?»
Ввійшов в історію нашого краю факт роззброєння мадярської дивізії у другій половині листопада 1918 року. Мадярська дивізія, пройшовши через цілу Україну, саме в Заліщиках пізнала, що вона є на чужій території і змушена булла скласти зброю. Цього домагалась невелика горстка людей, серед яких провід вели колишні вісімнадцять семінаристів та близько триста молодих і недосвідчених людей.

Вед. 1. В історію пам’яті навічно увійшли імена: повітового коменданта, поручника Степана Романка, його брата, хорунжого УСС – Теодозія Романка, хорунжих УСС чотара Павла Баранецького, Юрка Бобринського, Василя Хомського, старшого десятника Михайла Малюка, українського січового стрільця Северина Борачка, хорунжого Івана Казимірчука, жителя Добровлян – Григорія Кузняка, який організував допомогу з села і його одинадцятирічної сестри Парасі, що виконала завдання зв’язкової.
Ціною великого ризику наших земляків було роззброєно вишколену мадярську дивізію, а одержані близько двох тисяч крісів, кілька полевих гармат, 400 коней і багато усякого військового майна своєчасно перебрало командування УГА для потреб проти польського фронту.

Вед. 2. Про цей випадок описав у книзі «Там, де Дністер круто в’ється» наш земляк Василь Верига. Українська влада в Заліщиках встановилася 3 листопада 1918 року. Членами військового комітету у Львові були наші земляки:
Іван – Теодор Рудницький із Торського, сотник УГА, Василь Бараник (м. Заліщики) – хорунжий УГА, референт преси секретаріату військових справ УГА , Український державний повітовий комісар у Товстому, а пізніше в Борщеві. Слід згадати державних повітових комісарів в Заліщиках: Івановича, Григорія Юрійчука, Олександра Українця, урядовця комісаріату Романа Коцика з Хмелеви, Степана Фірманюка, писаря повітової станційної команди. Відзначився також сотник УГА – Яків Гандзюк з Іване-Золотого.

Вед. 1. На початку червня 1919 року в Заліщиках перебував уряд ЗУНР, а в Товстому – штаб Начальної команди УГА. 9 червня в Заліщиках проголошено диктатором Євгена Петрушевича. Серед імен учасників національно – визвольних змагань – М.Гайворонський – візитатор оркестрів при УГА, Осип Маковей – директор семінарії та інші.

Вед. 2. «Революція 1917-1920 років стала для України великою гранню і межевим каменем майбутнього. Найбільшим скарбом, який внесла українська нація з 1917-1920 років є духовна суверенність…
Віднайшовши героїчний життєвий ідеал, нація не боїться ніяких уже фізичних ударів. З почуттям вищого благословення на чолі, назавжди рішена на свойому шляху, в революції народжена, сучасна Україна спокійним ликом зустрічає негоду і бурі, знаючи, що вони розвіються, а вона буде», – так написав про цю подію відомий український поет, політичний діяч Олег Ольжич.

Вед. 1. Листопадовий зрив це не вузько – галицьке явище. Широко розгорнена українсько-польська війна, це всеукраїнська історична ідея, якої традиція жива й закріплена в славній історії козаччини, у величавих подіях і славних походах Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетської Польщі, яка в страшний спосіб гнобила український народ.

Вед. 2. Листопадова революція – це був попередній крок до проголошеної три місяці пізніше, 22 січня 1919 року, урочисто на Софіївській площі в Києві Соборності всіх українських земель в одну велику українську державу. В історичному акті соборності й державного об’єднання українських земель ідея Листопадового зриву знайшла своє всеукраїнське завершення.

Вед. 1. Всього було в нашій історії: і високого, і трагічного. Як ніякий інший народ, українці заплатили за своє право на волю життям мільйонів синів і дочок. Вони гинули по світах за ту ідею, без якої будь-який народ перестає так називатися. Скільки разів розлука і відчай брали верх, коли здавалося, що вже ніхто не порятує народ від загибелі. Однак кожна епоха народжувала нових героїв, готових до самопожертви. Кожен крок нашого національно-визвольного руху скроплений кров`ю української молоді-цвіту нашої нації.
Новітніми лицарями Вітчизни, яким судилося відродити героїчну славу предків, стали галицькі юнаки і дівчата, що увійшли в історію як Українські січові стрільці
Скільки їх безіменних героїв полягло у запеклих боях. Їхня слава для нас не померкне. Їхні подвиги – в наших серцях.
Вшануємо пам’ять мужніх борців за волю України хвилиною мовчання!
Бібліографічний огляд літератури біля книжкової виставки «ЗУНР – наша слава і гордість» проводить Л. І. Вонс

Вед. 2. Минають роки…1-й листопад 1918 року належить історії. Нині – він чарівний спогад, наче прекрасний сон, що приснився нашому народові. Пролинуть ще десятки літ і тільки сивоголові старці будуть розказувати внукам про найкращий день історії Галичини, про день, коли над вежами города-князя Львова замаяли синьо-жовті прапори.

Вед. 1.
Живи та міцній, Українська Державо! –
Вмирали у битвах мільйони борців,
Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво
Й над Києвом стольним віки майорів.

Вед. 2.
Боролись ми довго за волю, за право,
Щоб нині твій час, Україно настав.
Живи та міцній, наша юна Державо,
У дружньому колі свобідних держав.

SAM_2224

Учасники заходу виконують Гімн «Ще не вмерла Україна».

3 Comments

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.