Первоцвіти Заліщанщини

Первоцвіти – це екологічна група рослин, яка нараховує близько 500 видів. Розпускання квітів у них відбувається ще до появи листків на деревах. У багатьох первоцвітів забарвлення яскраве, весняне. Квіти золотисті, блискучі, неначе сонце, голубі, як весняне небо, бузкові та білосніжні. Підсніжники, проліски, ряст, первоцвіт, шафран, цибуля ведмежа, конвалія, вовчі ягоди – це неповний перелік первоцвітів, що можна зустріти у наших лісах.

Правда, є і не дуже помітні, невиразні, як, наприклад, ожина волосиста чи копитняк європейський. Але якщо придивитися уважніше, то і ці непомітні квіти по-своєму прекрасні, хоча б тим, що з’являються одними із перших та годують голодних комах, що прокинулись.

первоцвітиОстанніми роками кількість первоцвітів в Україні значно скоротилася. Рослини, які віщують нам прихід весни, за останні десятиліття опинилися на межі зникнення. Це відбувається внаслідок господарського освоєння місць зростання первоцвітів, намагання окремих людей перетворити їх на засіб заробітку. Рослини, які так нелегко виборювали право пестити людей свiжiстю весняного оновлення, раптом опинились в тенетах людської жорстокості. І саме з вини людей зазнають бездушного винищення. Кожна частина рослини відповідає за виконання певних функцій, порушення яких призводить до її загибелі. Основна функція квітки – це утворення насіння. Відсутність насіннєвого розмноження – це шлях до виродження популяцій. Не треба забувати, що до букетів потрапляють завжди найкращі, найздоровіші квіти. Залишені ж суцвіття формують слабке насіння – дрібне, деформоване, нестійке до хвороб і шкідників. При зриванні квітів, частіше за все цибулина та коріння ушкоджується, з’являється, можливість проникнення бактерій та інших мікроорганізмів в утворену рану. Основна функція листків – це фотосинтез, тобто створення поживних речовин, які відкладаються в бульбі, цибулині. Тому, зриваючи листки, ми не даємо можливості бульбі чи цибулині набратися сил і прорости наступного року.

Первоцвіти є єдиним джерелом живлення для багатьох видів комах. Зникнуть первоцвіти – зникне величезна кількість метеликів, бджіл, джмелів, інших комашок, котрі захищають ліс від шкідників. Дерева почнуть хворіти й всихати. Цей ланцюжок неважко продовжити й до самої людини, яка, образно кажучи, рубає гілку, на якій сидить… Хоч у деяких місцях нашого краю первоцвіти є досить поширеними, та загалом вони є рідкісними. Більшість з них занесені до Червоної книги, а саме: підсніжник звичайний, шафран Гейфелів (крокус), цибуля ведмежа (черемша) та багато інших. Ці рослини підлягають суворій охороні. Згідно Положення про Червону книгу України їх не можна зривати. За зривання червонокнижної квітки в Україні тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого і на посадових осіб – від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого.

Бажаючих збути первоцвіти дедалі більшає, адже весняні квіти – ходовий товар і продати його можна вигідно. Проте мало хто замислюється над тим, яку шкоду це несе для природи. Частина первоцвітів до Червоної книги не занесені. Це проліски, рясти, анемони, первоцвіти та інші. Поки що ці рослини не є рідкісними. Але масове зривання їх може привести до того, що і ці види опиняться на межі зникнення. Тож із лісу краще принести гарний настрій, спогади про тишу та аромат весняного повітря, напоєного чарівними квітами. Польові та лісові рослини найкрасивіші там, де вони виросли, тож залишимо Землі її квіти.

Первоцвіт

pervotsvitЦі весняні квіти улюблені й шановані у всіх народів. Стародавні греки вважали первоцвіт лікарською квіткою Олімпу. Англійці брали його з собою в дорогу як талісман. У багатьох слов’янських народів первоцвіти шанувалися як золоті ключі, які відкривають літо. Рід первоцвіт (Primula) із сімейства первоцвітних (Primulaceae) включає в себе близько півтисячі видів, поширених у помірних, холодних і субтропічних районах північної півкулі. Більшість видів є рослинами альпійських лугів. Всі вони – ранні весняні квіти, тому багато-хто неточно називає їх «підсніжниками». До речі, і латинська назва роду походить від слова prima – перший. Первоцвіт весняний – багаторічна рослина. Зморшкуваті сизуваті листки, покриті з обох сторін пушком, зібрані в прикореневу розетку. З центру розетки виростає стебло висотою до 30 см. На верхівці стебла – зонтикоподібне суцвіття. Цвіте у квітні-червні. Квіти з приємним запахом. Якщо уважніше придивитися до квітів первоцвіту весняного, чи до квітів первоцвіту високого, чи до рожевих весняних квітів первоцвіту борошнистого (Primula farinosa), то можна зробити маленьке відкриття. Втім, не таке вже й маленьке: це явище вивчав ще Чарльз Дарвін. Виявляється, у первоцвіту є дві форми квітів: з маточками, приблизно вдвічі довшими за тичинки, і навпаки, з тичинками приблизно вдвічі довшими від маточки. Це пристосування до перехресного запилення. Обидві форми зустрічаються в природі однаково часто. І хоча є можливість перехресного запилення двох квіток однієї форми (і навіть самозапилення), але при перехресному запиленні квіток різних форм розвивається більш життєздатне насіння. Зібране в коробочку насіння визріває приблизно через місяць і швидко втрачає схожість. Молоді рослини зацвітають на другий рік. Зустріти первоцвіт весняний можна в світлих лісах, на узліссях, галявинах, на луках, ці весняні квіти надають перевагу сухим місцям. Природно, такі декоративні рослини не залишилися непоміченими квітникарями. Багато видів первоцвітів культивуються як садові рослини. Серед них є види з білими, жовтими, рожевими, темно-червоними, блакитними, синіми і навіть – коричневими і ліловими квітами. Отримано гібриди і махрові форми. Однак первоцвіти вирощують не тільки як садові, а й як городні рослини. Молоде листя первоцвітів використовують в салатах. Це листя містять багато вітамінів – кілька листочків забезпечує людину добовою нормою вітаміну C.

Кремена гібридна

kremena_gibrydnaКремена гібридна (Petasites hybridus) – один з первоцвітів: уже в квітні (ще до відростання листя) з’являються м’ясисті квітконоси, прикрашені густими китицями. Кисть складається з щільних кошиків, в які зібрані дрібні трубчасті червонуваті квіточки. Зустріти кремену гібридну можна в різних вологих місцях, однак вона надає перевагу берегам водойм, де на самій границі води і суші може утворювати пишні зарості. Кремена гібридна зустрічається на території всієї Європи. Раніше весняні квіти кремени гібридної застосовувалася як ліки від чуми. В даний час як лікарський засіб практично не згадується, але використовується в народній медицині.

 

 

Гусяча цибулька

gus_tsybulkaГусяча цибулька (Gagea) – досить великий рід родини лілійних (Liliaceae), який налічує близько 70 видів, поширених у Євразії та Північній Африці, від лісотундри і високогірних льодовиків до напівпустель. Це найменші рослини в сімействі лілейних: гіганти серед них ледь досягають висоти 40 см, а є й види заввишки 3 см. Всі вони – ранньовесняні ефемероїди (рослини, які після цвітіння ховаються під землею до наступної весни). Гусяча цибулька жовта (G. lutea) – багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. В одиночній, яйцевидній цибулині (до 10 мм в поперечнику) ще з осені закладаються квітки. Ранньою весною з’являється одиночний довгий вузький прикореневій листок і стебло (10 – 30 см заввишки), на верхівці якого зібрані квіти. В одному зонтикоподібному суцвітті може бути до 7 світло-жовтих квіток, без запаху, але з нектаром, що приваблює запилювачів. Під суцвіттям – пара вузького приквіткового листя. Цвітіння триває близько місяця, після чого і весняні квіти, і листя відмирають. До наступної весни. Рослина зустрічається, переважно, на відкритих місцях – галявинах, узліссях, прогалинах, надаючи перевагу багатому на перегній ґрунту.

Мати-й-мачуха

matmachuhaМати-й-мачуха (Tussilago farfara) – це весняні квіти, які розцвітають в числі перших, ще до появи листя. Рослина багаторічна, з повзучим кореневищем. Прямостояче квітконосне стебло, до 20 см у висоту, з червонуватими лусочками, закінчується жовтими суцвіттями-кошиками. Кошики утворені внутрішніми трубчастими і зовнішніми язичковими квітами. Квіти пахнуть медом. Плід – сім’янка з чубчиком (як у кульбаби). Насіння здатне проростати через кілька годин після потрапляння в землю. Листя відростає після цвітіння. Декоративна, лікарська і медоносна рослина. Єдиний вид роду з родини складноцвітих (Asteraceae). Весняні квіти широко поширені в Євразії та Північній Африці. Інтродуковані до Північної Америки. Рудеральна рослина, тобто виростає в бур’янистих місцях: пустирі, насипи, яри, канави, узбіччя доріг тощо. Надає перевагу вологим місцям і глинистому ґрунту. Як лікарська рослина мати-й-мачуха застосовується, насамперед, при запальних захворюваннях дихальних шляхів і легенів як відхаркувальний і пом’якшувальний засіб. Ця рослина допомагає при подразненнях слизової оболонки шлунка, кишечника, порожнини рота. У народній медицині рослину використовують як ранозагоювальний засіб, при лікуванні наривів, шкірних висипів, а так само – для зміцнення волосся.

Ряст

riastБагаторічна трав’яниста рослина до 30 см заввишки, з кулястою бульбою. Стебло соковите, м’ясисте. Листя дуже ніжні, тонкі, м’які, тричі розсічені. На вершині стебла – щільне кистевидне суцвіття. Досить великі рожево-фіолетові квіти з приємним запахом сидять на тонких квітконіжках. Форма весняних квітів дуже химерна і вишукана. Нектар можуть дістати тільки комахи з довгим хоботком: джмелі, метелики. Зірвані квіти дуже швидко в’януть. Зимує невелика, розміром не більша за вишню, бульба, на якій з осені закладається брунька. Розвиток брунька починається ще під снігом, готовий паросток доходить майже до поверхні землі. А як тільки зійде сніг – рослина з’являється на поверхні і зацвітає. Весняні квіти добре помітні серед бурої торішньої трави і листя. На початку літа, давши насіння, рослина зникає до наступної весни. Цікаве і насіння рослини. Воно знаходяться в схожих на стручки плодах, які при дозріванні розтріскуються вздовж і розкриваються. Випавши на землю, чорне насіння має білий придаток, що привертає своїм смаком мурах, якраз вони і розтягують це насіння по лісі. Від проростання насіння до появи весняних квітів проходить не один рік. Рясту ущільненому (Corydalis solida) для нормального розвитку навесні потрібно багато сонця. Тому він зустрічається на прогалинах, серед чагарників, в листяних лісах, де іноді утворює щільні куртини. Віддає перевагу родючим ґрунтам. Ареал цієї рослини охоплює практично всю Європу, крім крайніх північних областей.

Вовчі ягоди звичайні

vovchi_iagodyНавесні цвіте красиве рослина зі страшною назвою вовчі ягоди (Daphne mezereum). На жаль, воно виправдовує свою назву. Діти примудряються з’їсти таке, що дорослому і в голову не прийде. А як не спробувати такі красиві, соковиті і апетитні ягідки (дозрівають на чагарнику з середини літа)! Але ці ягоди, а також – листя, квіти і кора, дуже отруйні. На щастя, смак у них гостро пекучий – багато не з’їси, але й десяток ягід може виявитися смертельною дозою. Симптоми отруєння: пече в роті, біль під грудьми, нудота, блювота, слабкість, можливі судоми. Перша допомога: промивання шлунка; після чого – 10-20 таблеток активованого вугілля або 20-30 г розмішаного у воді вугільного порошку. Однак, сказаним не обмежуються неприємності, які Ви можете отримати від цієї рослини. Кора рослини настільки отруйна, що при зіткненні з вологою корою (або при попаданні на шкіру соку) можна отримати серйозне подразнення, аж до некрозу (відмирання). Перша допомога: промивання шкіри 2% розчином марганцівки. Втім, навіть якщо Ви нічого не торкалися, вдихання пилу від кори викликає подразнення слизових оболонок глотки та дихальних шляхів, а попадання в очі подразнює кон’юнктиву. Перша допомога: промивання слизових оболонок 0,1% розчином марганцівки. Вовча ягода – невисокий чагарник (до 1 м, при дуже сприятливих умовах – до 2,5 м) з 2-3 гілочками (у лісі, але в сприятливих умовах – в садах або парках – може розростися і більшим) з сіро-коричневою корою. Кора дуже міцна. Через цю кору зламати гілку дуже важко. Листя ланцетні, з цілими краями, скупчені на кінцях гілок. Весняні квіти цвітуть до розпускання листя. Квіти рожеві (зрідка – білі), двостатеві, з сильним приємним запахом, що нагадує запах гіацинту. Цікава особливість вовчих ягід – поява квітів безпосередньо на стеблі рослини. Це явище більш характерне для тропічних рослин (напевно, найвідоміший приклад – какао). У помірних широтах воно зустрічається набагато рідше (наприклад, у обліпихи). У вовчих ягід квіти розташовані на стеблі по 2-3 в пазухах опалого торішнього листя. Там же з’являються і плоди. Плід – соковита червона блискуча кістянка розміром з вишневу кісточку. Кісточка яйцеподібна, блискуча, темно-бура. Ареал рослини – Центральна і Південна Європа, Скандинавія. Весняні квіти надають перевагу тінистим місцям і багатому (особливо – вапняному) ґрунту. Росте на узліссях, заплавах, берегах, в листяних і хвойних (переважно – ялиново-листяних) вологих лісах. Зустрічається, як правило, одиночними екземплярами, на великих відстанях одне від одного. Ці весняні квіти завжди зустрічалися нечасто, а тепер стають зовсім рідкісним. Причина – «любителі» весняних букетів. Якщо Вам пощастить зустріти в лісі цю рослину, то не шукайте неприємностей собі, іншим і рослині. Як і майже будь-яка отруйна рослина, вовчі ягоди – рослина лікарська. Застосовується при дезинтерії, жовтяниці, безсонні, ревматизмі, туберкульозі, фурункульозі тощо.

Пролісок

prolisokЛедь зійде сніг, в лісах і чагарниках з’являються блакитні весняні квіти – проліски. Взагалі кажучи проліски (рід Scilla), яких набереться з півсотні видів, переважно рослини середземноморські (кілька видів є в Південній Африці). Середземноморські види пролісків – великі багатоквіткові рослини з тривалим періодом вегетації. Наші Євроазіатські види пролісків – ефемероїди, тобто рослини, які після короткого цвітіння зникають до наступної весни. Всі проліски – багаторічні трав’янисті цибулинні рослини. Як високодекоративні рослини, проліски вже давно введені в культуру. При цьому вони нерідко дичавіють і зустрічаються далеко за межами свого основного ареалу.

 

 

Анемона

anemoneАнемона (Anemone) – рід багаторічних трав з родини жовтецевих (Ranunculaceae). Латинська назва роду (Anemone) перекладається як «дочка вітрів». Мабуть ця назва пов’язана з тим, що при найменшому подиху вітерця квіти анемони починають розгойдуватися на високих квітконосах, помахуючи великими пелюстками. Анемони – лісові ефемероїди, майже все своє життя проводять під землею у вигляді горизонтально розташованого товстого крохмалистого кореневища. Це кореневище залягає в поверхневому шарі ґрунту, тому зустріти анемону можна лише в лісах з досить рихлим ґрунтом: варто землю трохи втоптати або перекопати – і кореневище загине. В кінці зими, ще під снігом, з бруньки на кінці кореневища починається розвиток майбутньої квітки. Як тільки зійде сніг, паросток швидко подовжується і випрямляється. Від прикореневого листя піднімається високий квітконіс з трьох листків. На верхівці квітконосу розташована одиночна досить велика квітка (іноді, дві квітки). Квітка, на відміну від найближчого родича – жовтцю, не має чашолистки, а складається лише з пелюсток. Тривалість цвітіння дуже коротка, до моменту розпускання листя на деревах анемона вже відцвітає, а до літа – дозріває насіння і надземна частина рослини засихає. Такий швидкий розвиток пов’язаний з тим, що рослина поспішає відцвісти і дати насіння поки дерева стоять без листя і в лісі світло. У анемони лісової, яка тримається більш світлих місць, ніж її сестри, розвиток відбувається дещо пізніше. Розвиток і проростання насіння тягнеться дуже довго, все літо. За цей час всяке може трапитися. Вегетативне розмноження для анемони виявляється більш ефективним, тому зазвичай її можна зустріти великими і дуже гарними групами. Як декоративні весняні квіти анемони культивують з XVI століття. Були виведені садові форми, у тому числі – з махровими квітами. Анемони – рослини отруйні. Отрута так і називається – анемонін. І останнє. Навесні часто доводиться бачити кинуті на землю зів’ялі букетики анемони. Не треба їх рвати! По-друге, довго зірвані анемони не живуть. Крім того і сама рослина, з якої зірвали квітку, теж гине. Така вже особливість цієї рослини. Це троянд в саду можна зрізати скільки завгодно – їм тільки на користь, а ось анемоні це протипоказано.

Гіацинти

hyacinthusЦі весняні квіти одними з перших розпускаються в саду і радують нас надзвичайно ароматними квітами, які захоплюють найрізноманітнішою гамою кольорів – від білого і блідо-жовтого, рожевого до фіолетового. Гіацинт – це така універсальне рослина, яка в принципі підходить як для вирощування в саду, так і для вигонки. На початку весни з землі з’являються перші листочки гіацинта, потім суцвіття, яке повинне почати набувати притаманного сорту забарвлення. І над розкритими листками витягується квіткова стрілка з суцвіттям з безліччю ароматних квіток вишуканої форми. Листя гіацинта блискуче. Суцвіття – кисть, на кожній до 30 трубчастих квіток. Батьківщина гіацинтів – це Південно-Східна Азія та Середземномор’я. Ці весняні квіти відомі людині з давніх пір, їх культивували ще в Римі. На початку 16 ст. купці привезли в Європу зі східних мандрів скромну рослину з синіми квіточками і вишуканим ароматом, яка відразу прижилася в м’якому і вологому кліматі Голландії і викликала захоплення. Гіацинти люблять відкрите сонячне місце або півтінь в саду із захистом від вітру і родючі ґрунти з підвищеним вмістом гумусу та високою водопроникністю. Купуючи цибулини гіацинтів восени, переконайтеся, що вони не сухі і не пошкоджені. Садити їх у ґрунт потрібно разом з тюльпанами за 2-4 тижні до морозів (приблизно в жовтні) на глибину приблизно 10-22 см. Відстань між цими рослинами має бути 20 см. Для гарного цвітіння в кожну ямку бажано додати трохи добрив. Після цвітіння потрібно обрізати квіткову стрілку, а листя повинні пожовтіти і відмерти своїм природним шляхом, для того щоб їх корисні речовини потрапили в цибулину рослини. Гіацинти рекомендують викопувати в першій половині літа і зберігати в теплому (19-23 градуси) добре провітрюваному і не дуже сухому місці до посадки, а можна і залишати в землі до літа, проте раз на кілька років їх слід викопувати для поділу і пересадки. Якщо викопуєте гіацинти на літо, уважно огляньте, щоб серед них не було пошкоджених цибулин. Періодично перевіряйте їх і при перших ознаках гниття видаляйте пошкоджені. Розмножують гіацинти маленькими цибулинками, що утворюються на дорослій цибулині. Їх обережно відокремлюють від материнської під час літнього спокою і висаджують у ґрунт раніше від дорослих цибулин. Насіннєве розмноження практикується в селекції, але воно неефективне, оскільки втрачаються сортові ознаки. Придатні гіацинти і для вигонки на свята.

Підсніжник звичайний

підсніжник-звичайнийЦі ніжні білі весняні квіти знайомі всім. Вони першими з’являються на проталинах після зими і їм не страшні ні весняні заморозки, ні зимові морози, ні весняний сніг. Спочатку з’являється пара листочків і слідом за ними розпускаються білі дзвіночки. Вони люблять півтінь і практично не вимагають догляду. Висаджувати їх можна під деревами, чагарниками, на клумбах, в контейнерах. Природно росте в Центральній Європі: Австрія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Угорщина, Польща, Швейцарія; Східній Європі: Румунія, Молдова, Україна, Нижній Дон (південна частина); Південній Європі: Італія, включаючи Сицилію; Франція, Іспанія; на Балканах: Албанія, Болгарія, Греція, Туреччина, країни колишньої Югославії; на Кавказі: Передкавказзя, Західне Закавказзя (Абхазія, Батумі, Осетія), Східне Закавказзя (Тбілісі). Зустрічається в нижньому, середньому і альпійському поясах по узліссях лісу, серед чагарників, на відкритих місцях. Це найбільш ранній медонос, що дає бджолам нектар у лютому – квітні. Ці весняні квіти використовуються у декоративному садівництві. Мають понад п’ятдесяти різновидів. Рослина отруйна! У цибулинах міститься нарведін, у всіх частинах рослини – галантамін.

Чемерник

chemernykДуже декоративна вічнозелена рослина, цінується не тільки за великі весняні квіти, а й за гарні розсічене листя. Може зимувати під снігом, не вимерзає навіть у найлютіші зими. Цвісти починає ранньою весною, прямо з-під снігу з’являються квіти, які зберігаються на рослині до півроку. Квітки в залежності від виду бувають і білими, і рожевими, з жовтим відтінком, всіх відтінків червоного і бордового, майже до чорного, але особливо цінуються сорти з квітками поміченими дрібними цяточками. Заввишки чемерник буває від 30 см до метра. Усього чемерників близько 15 (за іншими даними 22) видів, поширених від центральної та південної Європи до Кавказу, причому найбільше видове різноманіття спостерігається на Балканах, зокрема в країнах колишньої Югославії.

 

Медунка

medunkaРослина дуже цінується садівниками за красу, невибагливість і ранні терміни цвітіння. Ранньою весною медунка покривається безліччю дрібних квіток у формі дзвіночків білого, фіолетового, блідо – блакитного, рожевого, бузкового кольору. Нерідко на одній рослині бувають квітки різних відтінків – рожеві і фіолетові – медунки легко перезапилюються між собою і можливі найрізноманітніші колірні поєднання. У висоту медунка виростає до півметра і також розростається в ширину. Висаджувати краще в півтіні або в тіні, де добре проявляється плямистий малюнок на листках, а квітки набувають більш яскравого кольору. Усі види медунки приурочені до помірного поясу Євразії, при цьому більшість видів – з Центральної та Східної Європи. Найбільш широкий ареал – у медунки м’якої (Pulmonaria mollis): ці весняні квіти поширені від Західної Європи до Малої Азії та Східного Сибіру. Трава всіх видів медунки містить дубильні речовини і рослинні слизи. Листя медунки темної (Pulmonaria obscura) багате аскорбіновою кислотою та іншими вітамінами. У медунці лікарській (Pulmonaria officinalis) містяться сапоніни і таніни.

Ерантіс зимуючий

erantisПочинають рости ці весняні квіти ще під снігом, варто ґрунту лише трохи розмерзнути. Спочатку з’являється зігнутий дугою квітконос, який потім випрямляється. Стебло просте, досягає 10-15 см висоти. Під самою квіткою розташована кільце блискучого, дуже декоративного листя. Квітки у ерантіса поодинокі, золотисто-жовті, до 3 см в діаметрі, розкриваються тільки на сонці. У них 5-8 пелюсток. Цвітіння триває 10-15 днів. Опісля формуються вузькі плоди з насінням. Рослина відмирає в кінці травня, а в ґрунті на глибині 5-7 см до наступної весни зберігається бульбове, неправильної форми кореневище, яке іноді досягає величини невеликого волоського горіха. Ерантіс може розмножуватися самосівом. Насіння в нього чорне, блискуче, велике, розносяться на невеликі відстані мурахами. Рослина добре себе почуває на будь-яких ґрунтах, однак найкраще на більш-менш пухких і дещо вологих. Розмножується ерантіс бульбами та насінням. Бульби швидко висихають на повітрі, тому до посадки їх краще зберігати в злегка зволоженому субстраті: тирсі або піску. Насіння треба сіяти відразу після збору. Зазвичай воно сходить наступної весни, але деяке – в рік посіву. У перший рік утворюються тільки сім’ядолі, які дуже швидко, приблизно через 10-15 днів, відмирають, а в ґрунті залишаються маленькі бульби. Ерантіс, вирощений з насіння, зацвітає на 2-3 рік. До роду ерантіса належать чотири види, поширених в Європі і Південно-Західній Азії, але найбільшу популярність здобув ерантіс зимуючий. Він культивується в Західній Європі з XV століття. Заслужив широкого поширення як дуже рання декоративна весняна квітка.

Шафран

shafranВесняні квіти родини півникових. Їх ще називають крокусами. За легендою, шафран виник з крапель крові юнака Крока. Крок змагався з богом Гермесом в метанні диску і Гермес випадково вбив його. Перший древній шафран був жовтих відтінків, а блакитні, рожеві та білі кольори він отримав в результаті селекції. Сама назва – шафран – походить від арабського слова «жовтий». Шафран використовувався як приправа, пахощі, фарба, лікарська рослина. Цікаво, що в стародавньому Китаї ніхто, крім імператора, не мав права носити одяг відтінку шафрану. А в деяких країнах жінки використовували шафран для полегшення пологів. В домашніх умовах ці весняні квіти вирощуються у відкритому ґрунті та в горщиках. Для вирощування в горщиках рекомендується земляна суміш, яка складається з 50% компосту, 40% крупного піску (до 5 мм в діаметрі), або дрібного гравію, 10% перліту і кісткової муки. Весняні квіти шафрану ростуть в Середземномор’ї (включаючи Південну Європу і Північну Африку), Центральну Європу, Малу Азію, Близький Схід і Центральну Азію аж до Західного Китаю, зустрічаючись в різних біотопах – степах, луках (у тому числі високогірних), лісах. Потребує відкритого сонячного місця і рихлого ґрунту.

Горицвіт

gorytsvitВесняні квіти родини жовтецевих. Латинську назву адоніс отримали на честь Адона – фінікійського і ассірійського бога сонця, який щорічно помирав і щовесни воскресав, як ця квітка. Є ще версія про походження назви з грецької міфології. Адоніс послухався богиню Афродіту, яка заборонила йому полювати на диких звірів, і був смертельно поранений кабаном. Афродіта, сумуючи про улюбленим юнаком, перетворила Адоніса в прекрасну квітку, яка відроджується кожну весну. Ці весняні квіти завдовжки 10-40 см, а розцвітають вони в квітні-травні. Відомо 20 видів горицвіту, які поширені у Європі та помірній смузі Азії. В Україні росте 5 видів, з них найважливішим є горицвіт весняний (Adonis vernalis) — лікарська рослина.

 

Брандушка різнокольорова

brandushkaБрандушки, як і проліски, це весняні квіти первоцвіти. Але, на відміну від пролісків, вони зустрічаються значно рідше. Цвітуть у березні-квітні. Безжально вириваються на весняні букети, тому збереглися лише в затишних місцях. Це багаторічні весняні квіти. Ростуть з цибулинки, як і більшість первоцвітів. Квітка має чудовий блідо-рожевий колір, росте поодиноко або в кількості 2-3. Плід – багатонасінна коробочка, що розкривається 3 стулками завдовжки 12-20 мм. Бульбоцибулина оточена темно-бурими перетинчастими оболонками.

 

Сон-трава

son-travaВесняні квіти родини жовтецевих. Рослини заввишки 7-15 см. Кореневище потужне, вертикальне, темно-коричневе. Стебла прямостоячі, вкриті густими, відстовбурченими, м’якими волосками. Квітконоси прямі, квітки прямостоячі, спочатку у вигляді широких дзвоників, пізніше розкриті наче зірочки. Цвітуть у квітні – травні. Дуже декоративні весняні квіти як при цвітінні, так і в плодах. Культивуються в квітниках. У народній медицині сон-трава вживається від багатьох хвороб. Розповсюджена сон-трава в Європі, Азії, Північній Америці. Росте у сухих хвойних і листяних лісах, у чагарниках і по схилах.

 

 

Ірис карликовий

irys_karlЗалежно від висоти квітконосу і деяких інших характеристик виділяють дві групи низькорослих ірисів: мініатюрні карлики, з квітконосами до 25 см заввишки, на кожному з яких по 1-2 квітки, і стандартні карлики, висота їхнього квітконосу від 25 до 37 см, на кожному по 2-3 квітки. Розмір квітки у карликових ірисів зазвичай не перевищує 5-7 см у висоту і 9-12 см в розмаху нижніх часток оцвітини. Перші карликові сорти ірисів були виведені в кінці XIX століття в німецькій садівничій фірмі. Незабаром і інші німецькі, а також французькі й англійські фірми вивели нові сорти карликових ірисів. Як батьківські форми використовувалися низькорослі європейські види. Іриси-карлики цвітуть приблизно на два тижні раніше від високих сортів, вони добре вписуються в будь-який сад, виглядають у ньому більш природно, у той час як високорослі сорти, звичайно розкішні і прекрасні, виглядають інколи дуже химерно. В даний час у численних сортів ірисів карликових представлена ??вся гамма забарвлення, притаманна сортам ірисів, що дозволяє створювати в квітниках всілякі композиції. Карлики красиво поєднуються навіть при найрізноманітніших контрастах. Чисто-білі, блакитні, фіолетові, рожеві, бордові, жовті, з плямами, з різного кольору борідками і т. д. Після відцвітання карликові іриси зберігають декоративність протягом усього сезону. При підборі партнерів для ірисів-карликів, крім очікуваного декоративного ефекту від кольору і фактури листя, необхідно враховувати деякі екологічні та біологічні чинники. Перш за все, у партнерів карликових ірисів повинні бути однакові вимоги до умов зовнішнього середовища. А карлики люблять максимальну освітленість ділянки, хороший дренаж, досить окультурені, легкі, пухкі суглинисті ґрунти з нейтральною або слабко кислою реакцією. Не можна поряд з карликами садити вищі рослини, так як вони будуть їх затінювати.

Пшінка весняна

pshinka_vesnianaБагаторічні весняні квіти. Листя мають цілісне, округло-серцеподібне, блискуче, темно-зелене. Квітки яскраво-жовті, з трилистою чашечкою і багатопелюстковим віночком. Цвіте у квітні-травні. Росте в сирих місцях, в листяних лісах, серед чагарників. Звичайний первоцвіт наших лісів. Зацвітає трохи пізніше від проліска, але ці весняні квіти ще довгий час є сусідами з ним, додаючи жовтого кольору в синю палітру весняного лісу. У синьому морі пролісків ці весняні квіти виглядають жовтими острівцями. Блискучі, наче покриті лаком пелюстки сяють на сонці золотими блискітками. Пшінка — це ранньовесняний медонос, бджоли охоче її відвідують і збирають з неї нектар.

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.