Народна скарбниця у Колодрібці

Село Колодрібка здавен славиться у нашому районі своєю самобутністю. Тут особливо дорожать давніми історичними подіями, з повагою і любов’ю творять літопис села, до якого вписують відомості про все прожите й пережите, імена знаних односельчан, і тих, хто наповнює дивовижний світ обрядовості і мистецтва новими колоритними його проявами.

Книги, люди і їх життя – скарби села, його жива історія, про що можна дізнатись у сільській бібліотеці. Свою книгозбірню колодрібчани з гордістю називають «сільською скарбницею».

Нещодавно бібліотечні працівники району побували у Колодрібці, де проведено заняття творчої лабораторії «Бібліотека – центр народознавста». Господиня бібліотечної установи Ганна Петрівна Дребіт уже 24 роки завідує бібліотекою і дуже гордиться своїм дітищем. Цьогоріч при підтримці сільської влади вона організувала ремонтні роботи у двох бібліотечних кімнатах, які добротно обновлені. З гордістю ділилась своїми здобутками в організації роботи бібліотеки Ганна Дребіт, а члени бібліотечного клубу за інтересом «Отчий край» у своїх виступах і розповідях доповнили її.

Г. П. Дребіт ознайомила присутніх з історією Колодрібської бібліотеки, акцентуючи увагу на тому, що в усі часи її сельчани прагнули читати книги, збирались у бібліотеці, щоб обговорити прочитане і відзначати важливі події та дати. Перша бібліотека у Колодрібці була створена у 1924 році, а серед перших бібліотекарів був Петро Дребіт. Найдовше працювала бібліотекарем Ганна Соколівська. Сьогодні книжковий фонд становить понад 9 тис. книг та літературних друкованих новинок тепер надходить мало. У цьому році нові книги – це здебільшого дарунки читачів. Організацію виховних заходів вважає найголовнішим завданням у своїй роботі Ганна Дребіт.

Про спільну роботу і організовані заходи бібліотекою говорили в той день сільський голова Іван Васильович Матійчик і директор школи Степан Петрович Запорожан.

Директор Колодрібської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів С. П. Запорожан наголосив на потребі виховання читача і виокремив під час розмови необхідність голосного читання книг у родинному колі.

«Основні користувачі книги сьогодні – це учні, молодь, і ті читачі, що давно виховані у бібліотеці. А сьогодні проблема читача – це проблема всієї України. Ми радимо дітям відвідувати бібліотеку, спільно готуємо заходи, сприяємо пошуку краєзнавчих документів, давніх пам’яток і реліквій до бібліотечного музею. Тепер комп’ютер, інтернет активно входять у наші домівки, і це вже інше джерело інформації. Але якщо запитуємо дитину, як вона від цього збагатилася духовно, то їй важко відповісти. Самому бібліотекарю важко виховувати читача, тому цю справу маємо робити всі разом», – сказав педагог.

Про основні завдання бібліотечних установ і бібліотекарів в інформуванні людей і вихованні молоді говорив у своєму виступі голова районної державної адміністрації Ярослав Михайлович Навольський, який разом із заступником голови РДА Ярославом Івановичем Верхолою також прибули на зустріч із бібліотекарями району у Колодрібську книгозбірню і взяли участь у роботі семінару.

У Колодрібській бібліотечній установі оформлено багато цікавих і змістовних книжкових виставок, на яких представлено цікаві матеріали про сельчан, діє народознавча світлиця.

Гордяться у селі своїми краянами, які здобули вже навіть світове визнання. Так, наприклад, Василь Верига – відомий письменник, бібліотекознавець, віце-президент Світового конгресу українців, який через усе своє життя проніс вірність своєму отчому краю. Тут могила його батьків, пам’ять ровесників і рідних серцю людей. В своїх творах письменник з любов’ю описав рідне село, є у них багато відомостей про односельчан.

Нещодавно на будинку Заліщицького обласного багатопрофільного реабілітаційного центру відкрито Меморіальну дошку Василеві Веризі – визначному громадсько-політичному діячеві, історику, журналістові, бібліотекознавцю, віце-президентові Світового конгресу українців. У цьому будинку колись навчався гімназист Василь Верига. У сільській бібліотеці є книги – дарунки відомого земляка, які він за життя особисто передавав для читачів. Колодрібка шанує і відомого сельчанина, фольклориста, літописця історії села, автора п’єс і поетичних творів Івана Манчуленка.

Народився Іван Васильович Манчуленко 1906 року. Навчався в сільській школі, але з початком Першої Світової війни довелось йому школу залишити. Цікавість до всього навколишнього, до життя селян, любов до людей, допитливість і творчий пошук наскільки пройняли його, що написав історію села Колодрібка майже на 2 тисячах сторінок – це десять зошитів. Активний просвітянин, голова театрального гуртка, він вирізнявся серед односельців творчим пошуком. Свідченням цього є не тільки книги І.Манчуленка «А молодість не вернеться» і «Чиї діти, яких батьків?». Він був обраний головою колгоспу, учасником виставки досягнень народного господарства в Москві.

В той день гостею бібліотечного клубу «Отчий край» була Софія Баб`як, 83-х річна дочка Івана Манчуленка, яка зберегла у своїй пам’яті надзвичайно теплі і детальні спогади про батька.

«Невгамовний, цікавий, талановитий, тато понад усе любив писати, особливо взимку. Його перша книга – п’єса на дві дії була дуже популярною. Її ставили на багатьох сценах у нашому краї. А другу п’єсу не можна було інсценізувати, тому, я знаю від батька, її передали до Канади. Батько і вірші писав, багато його пісень пам’ятаю.

Неоціненний скарб його – історія села. Ми маємо такі знання-відомості, яких не знайдеш ніде. І, власне, за таку подвижницьку працю село пам’ятає його» – сказала Софія Іванівна. Дочка напам’ять читала батькові вірші про О. Кобилянську, про маму, співала пісні, і розчулила усіх не лише їх змістом, але й тим, що посивіла виконавиця-донька зігріла усіх своїм теплом душі і гордістю в пам’ять про батька.

Марія Матійчик – знана у селі майстриня-вишивальниця представила у бібліотеці виставку авторських робіт – надзвичайної краси вишиті рушники і сорочки. Вона – майстриня голки і нитки, ще з малих літ привчалась до роботи і вже понад 50 років чаклує над полотном, на якому її узори виграють всіма барвами кольорів. У Колодрібці вишивки М. Матійчик є в кожній хаті, дуже багато їх у церкві. До неї звертаються люди з Києва, Тернополя, сусідніх районів та областей, є багато бажаючих придбати вишивки майстрині. «Коли людина побачила їх і каже: «Очі можна залишити тут», – я отримую від цього велике задоволення. Одні хочуть замовити сорочку, інші – рушники. Вважаю, що ці обереги завжди модні і вічні, як прикраса і родинна пам’ятка», – сказала ця дивовижно талановита жінка. Про шедеври народно-пісенної і обрядової творчості розповіли активні учасниці клубу Марія Баб’як і Марія Нагуляк – ініціатори створення фольклорних колективів, сценічних обрядових дійств у Колодрібці.

Марія Баб’як з 23-річного віку і до виходу на пенсію працювала у сільському закладі культури, керувала фольклорними колективами. Талановита жінка поділилась спогадами про пам’ятні виступи колодрібських аматорів – хор-ланки, фольклорних колективів, сільських театралів не тільки в Колодрібці, але й на обласній і столичній сценах, розповіла про зустріч з канадською делегацією, яка приїжджала у їхнє село вивчати давні традиції та обряди. М. Баб’як зізналась, що якби довелось починати все заново, то погодилась би, бо робота в культурі – це її життя.

Вчителька місцевої школи Марія Нагуляк сказала, що її талант до пісні і танцю зароджувався ще на фундаменті будови нового Будинку культури. Тепер вона організовує виступи дитячих фольклорних колективів, ініціатор проведення народно-обрядових дійств у селі. «Ми стараємось зберегти все, що надбали наші пращури, адже на цьому тримається українська культура і живе село».

У Колодрібці збережено давні традиції проведення Андріївських вечорниць, Різдвяних, Великодніх свят. Юні колодрібчани мають добрих наставників і вихователів, які передають їм найцінніші скарби.

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.