Перші спроби пера

Клуб творчої молоді діє при районній бібліотеці м.Заліщики вже більше 10 років.

Керівник клубу- бібліотекар абонементу для юнацтва. Клуб творчої молоді об”єднує молодих людей різних професій і уподобань, це поети – початківці, композитори, художники, хореографи, науковці …

Цікаві теми для засідань часто пропонують самі члени Клубу. Серед найбільш пам”ятних: засідання, присвячене Дню молоді “Молодість – життя миттєвості чарівні” , “Без жінки, без сім”ї немає щастя на землі” (до Міжнародного Дня сім”ї), до Дня поезії “О, світ поезії, любов моя й тривого”, до Дня музики – “Чарівні звуки мелодії” (з участю місцевих композиторів), до Дня художника “Запрошуємо у світ прекрасного” (з участю молодих художників Заліщанщини) та інші.

Свої перші поетичні твори члени Клубу творчої молоді мають змогу видрукувати у щорічному збірнику поезій молодих літераторів Тернопільщини “Перші ластівки”.

У Клубі відбуваються презентації творчості молодих авторів

lastivkuПерші ластівки. Збірка творів молодих літераторів Тернопільщини. – Випуск шостий. – Тернопіль: Воля, 2001. – 288 с. – Заліщицький р-н – С. 135-150.

Перші ластівки. Збірка творів молодих літераторів Тернопільщини. – Випуск сьомий. – Тернопіль: Воля, 2002. – 232 с. – Заліщицький р-н – С. 141-168.

Перші ластівки. Збірка творів молодих літераторів Тернопільщини. – Випуск восьмий. – Тернопіль: Воля, 2003. – 274 с. – Заліщицький р-н – С. 97-118.

Перші ластівки. Збірка творів молодих літераторів Тернопільщини. – Випуск дев`ятий. – Тернопіль: Воля, 2005. – 316 с. – Заліщицький р-н – С. 113-148.

укцуке3245Перші ластівки. Збірка творів молодих літераторів Тернопільщини. Поезія. Проза. – Випуск десятий. – Тернопіль: “Воля”, 2006. – 364с. – Заліщанщина- с. 153-164

До збірки увійшли поезії:  Воробель Мар`яни, студентки заліщицького аграрного коледжу ім. Є. Храпливого НАУ.

Герман Людмили, вчителя молодших класів Синьківської загальноосвітньої школи I-III ст.

Костинюк Світлани, учениці 9-го класу Синьківської загальноосвітньої школи I-III ст.

Сорокіної Ірини, студентки заліщицького аграрного коледжу ім. Є. Храпливого НАУ.

Сторощук Наталії, учениці 8-го класу Синьківської загальноосвітньої школи I-III ст.

Тремблюк Юлії, учениці 8-го класу Синьківської загальноосвітньої школи I-III ст.

Члени клубу

Вікирчак Ірина
Хомишин Ірина
Бежук Наталія
Рекуник Тетяна
Середюк Тарас
Краснюк Оксана
Довгань Роксолана
Балицька Марія
Сасанчин Надія
Муль Марія
Наталія Царук
Буринюк Христина
Гандзюк Наталія
Ольга Кухта-Клим
Палагнюк Мар’яна
Левинська Лілія
Гуйван Катерина
Фестрига Роман

Слово молодих (до Дня молоді)

Мабуть, нікому не потрібно нікого переконувати, що держава без молоді не має майбутнього. Саме тому велика увага повинна приділятися роботі з молоддю.

Молоді люди зараз відчувають себе зайвими на полотні сучасного українського суспільства. Вони не потрібні політичним партіям, роботодавцям. Молодь розчаровується в житті і не думає про майбутнє. Звідси появляються нові загальнодержавні проблеми: СНІД, наркотики, паління. Людина просто не має чому присвятити свій вільний час і не бачить перспектив.

Хоча серед нас є багато соціально активних людей, які бажають змін. Хочуть зробити свій вклад в розбудову держави. Тільки чекаєш маленької підтримки…Натомість громадянська думка гостро критикує молодих людей, приписуючи їм всі кримінальні, соціальні та моральні злочини. Як часто ми чуємо: «Колись такого не було. Тепер молодь надто зіпсована». Яка ж різниця між «колись» і «тепер»? Лише в свободі слова. Колись за власну думку відправляли на Сибір або розстрілювали. І всі налякано повторювали: «Ми задоволені життям».

Сьогодні у нас є вибір: бути чесним перед собою та людьми. Ми народилися у незалежній державі. Чому молоді мають визнавати радянські принципи? А ще, що існує проблема з політичною активністю української молоді пов’язано з нещирістю сучасної політики.

Хочеться вірити, що напередодні офіційного свята молоді хтось згадає про нас. І завтрашній день ми почнемо у розумінні та співпраці.

Золота хвилина

Не марнуй хвилини золотої,
Дякуй Богові за кожен день,
Не цурайся мови чарівної
Й колискових маминих пісень.

Не вернеться молодість вітриста,
Не вернути юність золоту.
І душа завжди буде іскриста,
Як леліять думку молоду.

Будь достойним у житті прекраснім,
Бо життя прожить – не поле перейти,
І тоді у світі яснім
Досягнеш найвищої мети.

Моє життя

Безглузде існування не для мене.
Короткий шлях не має нагород.
Життя моє бурхливе і шалене
Несе човен за шляху горизонт.
Та здатися в обійми смерті
Уперта гордість не дає.
Взяти на плечі хрест і нести,
А на горі розсудять: де чиє?
Упасти, щоб піднятися на ноги.
Померти за освячену мету.
Та не зійти ніколи із дороги
Слідом якої зараз я іду.

Палагнюк Мар`яна

Вже не наша весна…І не наша дорога на волю…
І не наші світанки, що ринули сміхом в буття…
І не наші вогні, що чужі і знайомі до болю,
Догорають в очах, не тримаючи зради і зла…

Це не наш фінал…І і не наші осмисленні дії.
І не наша свобода, що зв’язана словом в кутку…
І не наші розп’яті моїми сльозами надії,
Які ще чомусь у душі просто так бережу.

Це не наша реальність… Далеко не наші світанки…
Це не наша розбита свідомість прийдешнього дня…
Тільки мої окови, і мої недоспані ранки…
І в загальному вже остаточно не наша весна…

*** *** ***

Промінь малює на шкірі грайливо
Всі поцілунки, що ти дарував…
Світ цей несталий і сильно мінливий,
Вже по зав’язку реально дістав…

Кров випиває те прокляте марево,
Що не дає задрімати в пітьмі…
Ким ми залишились. Ким же не стали ми?
Щоб поміняти щось в серці й душі…

Конкурс “Я – патріот!”

Творчі роботи учасників Всеукраїнвського конкурсу
молодіжної творчості “Я – патріот!”.

Александер Оксана Степанівна
Гавчук Євгенія Володимирівна
Гандзюк Наталія Святославівна
Гринько Руслан Ігорович
Герман Людмила Романівна
Долінська Ганна Степанівна
Дяків Надія Василівна
Конет Уляна Володимирівна
Недільська Сніжана Ігорівна
Палагнюк Мар’яна Володимирівна
Перепічка Вікторія Ярославівна
Тракало Марія Ігорівна
Сеньків Галина Володимирівна
Сторощук Наталія Дмитрівна

Творімо милосердя разом

Сонячного березневого  дня  творча молодь  Заліщик зібралася на чергове засідання у Клубі творчої молоді, яке було  приурочене  Святому року Милосердя.

SAM_2412   Цей рік   називають  також  Надзвичайним  ювілейним Роком, який Святійший   Папа  Франциск – Глава Католицької Церкви присвятив  Божому  милосердю. Він триває  від 8 грудня 2015 року до 26 листопада 2016 року.

Члени Клубу  ознайомились із  емблемою ювілейного Року, яка була спеціально створена у Ватикані,  розглянули окремі її елементи. Також дізналися  про ватиканську пам’ятну медаль, яка виконана у 3-х версіях: із золота, срібла та бронзи. Створено  Гімн Року Милосердя та Молитва на цей святковий час, яку дав Церкві Папа Франциск.

Глава Української Греко-Католицької Церкви о. Святослав Шевчук у посланнях та зверненнях, особливо до молоді, підлітків віком 13-16 років,  наголошує, що «милосердя й прощення не повинні залишатися лише гарними словами, а здійснюватися у щоденному житті. Нагод чинити милосердя сьогодні маємо доволі… Наше милосердя нехай буде скероване передусім до найближчих – членів родини, сусідів, аби двері кожного християнського дому стали «дверима милосердя.

Звернімо увагу на потребуючих у християнській родині: у ній не повинно бути осіб, які почуваються забутими, покинутими та непоміченими у своїх нуждах. Але, оскільки любов не має меж, ділами милосердя маємо виходити назустріч усім убогим людям, не зважаючи на їх національність, соціальний статус, релігійну приналежність чи політичні уподобання.

Нехай усі, зустрівши нас, через наше щире зацікавлення, добре слово і дієву допомогу відчують присутність милосердного Отця».

Присутні на засіданні: Краснюк Оксана, Ляшук Марія (агроколедж), Бурик Андріана, Одайська Олена (ЗОШ № 2), Бойко Анастасія, Якимчук Ірина (гімназія), Бойчук Петро, Бойчук Андрій (ЗОБНРЦ) дискутували про поняття та сутність милосердя. Більшість із них спробували визначити своє ставлення до милосердя, бо бути милосердним нелегка справа.

Вонс Л. І. – бібліотекар юнацького абонементу центральної районної бібліотеки,  керівник Клубу запропонувала добірку друкованих джерел  про добрі справи і милосердя. Згадала ім’я  Матері Терези із м. Калькутти, яку вважають уособленням Божого Милосердя до ближнього. Також прозвучало кілька творів – притч із збірок коротких історій Бруно Ферреро.

Молодь читала поезії про  любов до ближнього, зміст життя і людського буття, розповідали про творчі уподобання, ділилися своїми майбутніми планами   життєвого  і творчого характеру. Також знайомили з авторськими роботами – малюнками, картинами, різьбою, витворами з дерева.                                  Захоплення у членів Клубу  різноманітні – вишивка, вироби в різних техніках: квілінг, шкіра, декоративні картини, холодний фаянс, солоне тісто. Люблять  писати вірші, читати  книги  різних жанрів, а ще – відпочинок на природі.

Талановита молодь розвиває свої здібності в Заліщицькій художній школі естетичного виховання, де навчають їх  прикладного мистецтва.

На завершення зустрічі усі разом, дружно, зупинили мить у фотографії.

Важливо пам’ятати,  що маємо вносити деякі зміни у своє звичне життя, щоб  не опинитись в замкненому колі буднів. Це принесе радість, піднесення, додасть сил, надихне на працю, відкриє щось нове, світле і добре у людських відносинах – благочинність і милосердя.

Юність України – волі майбуття

8f6a8abc32a4Чергова зустріч  у Клубі  творчої  молоді Заліщицької центральної районної бібліотеки  була приурочена Дню  молоді.

Молодість… Весела, смілива,  безкомпромісна, яскрава і незабутня. У когось вона вже минула, на  когось тільки  чекає, а решта  переживають її саме тепер.

Для  членів Клубу творчої молоді, а це:  Одайської Олени,  Бурик Андріани, Візер Ірини, Війтюк Аліни, Бойчука Петра та Бойчука Андрія ця  зустріч мала трішки інший  відтінок, бо  вони  закінчили своє  шкільне життя і стали  на шлях  студентського життя,  відповідальнішого. Ці  молоді люди розуміють, що  сьогодення і майбутнє залежить від їх участі, хочуть бачити світ  розумнішим, ясним і добрим.

Віримо,  що кожен день  цих юних дарувань буде розфарбований яскравими  свіжими кольорами, а самі  вони будуть  сповнені  бажанням  змінювати цей світ, будувати майбутнє власними руками, створювати кожен свій унікальний  образ , жити  повним,   справжнім життям,  і обов’язково… не забувати творити, мріяти і  зустрічатися на засіданнях бібліотечного Клубу творчої молоді.

 

Саранчук  Мар’яна  на конкурс молодіжної творчості

«Наша спадщина»

 

Ніч на березі ріки

Це – мій райський куточок. Тут – початок життя.

Кожен кущик, горбочок знає моя рука.

Я тут завжди щаслива: кожен день в любий час.

Тут знаходила крила і злітала не раз.

Понад лісом над хмарами – на той берег ріки.

Я милуюсь загравами і рахую зірки.

Як же любо тут, весело, ніби час зупинивсь.

А внизу – човен з веслами попід берег спустивсь.

Там засмаглий рибалка срібну хвилю здійма.

Лиш допитлива мавка його бачить здаля.

Тихо. Легко. Спокійно. Щастя тут розлилось.

Краща ніч в Україні. Так вже в нас повелось.

 

Мова

Така незбагненна

Холодна й вогненна

З віками все більше невивчена.

Комусь непотрібна, чужа

Іншим рідна,

А декому навіть позичена.

Її не леліють,

Не пестять, не гріють,

Принижують часто і топчуть.

Від бруду не чистять,

Від зради не миють,

І всі лише хочуть щось, хочуть…

Їй тяжко і гірко

Скитатися стільки

По світу, по людях ходити.

Скажіть мені мірку,

Вкажіть щастя зірку,

Щоб мову мою освятити.

 

Шлях України

Чи то сон був, чи, може, примара?

Я тепер вже, мабуть, не скажу.

Синє небо закрила хмара,

Чорна хмара, але без дощу.

Я втікала від неї боса

Через довгий пшеничний лан.

Й прикладало голівки колосся

До моїх незагоєних ран.

А коли я безсило упала

На гарячий розтоптаний шлях,

Хтось услід закричав: цього мало!

Мало крові на наших мечах!

Й понеслася юрба, завертіло…

Зачепило, забило, знесло.

Та моє обезживлене тіло

Дивним чудом з землі проросло.

Я здіймалась поволі до неба

І ставало сильнішим стебло.

Я сказала тій хмарі: не треба

І над нами знов сонце зійшло.

В мене звідкись прибавилось сили

Опиратись найгіршим вітрам.

В один день я для себе відкрила,

Що земля ця належить лиш нам.

І допоки вгорі синє небо,

А під ним колосяться жита,

Сонце буде світити для тебе,

Бо земля українська – свята.

****

Війна стояла у розпалі

Зброї, ненависті, смерті…

Шукала істини в попелі,

А правду нищила в герці.

І дихала чорна за спиною

У тих, що таїли тепло

Під матерією жовто-синьою,

Там, де тризуба гостре тавро.

Убивала, кидала, калічила,

Викладала в пасьянсі життя.

Її жертви давно вже незлічені,

З її лап не знайдеш вороття.

Та ці люди не звикли коритися,

В їхніх душах багато є світла.

Щоб і смерті у вічі дивитися,

Щоб земля навесні знов розквітла.

  Євромайдану присвячую

Вони стоять потомлені, голодні,

Вони стоять і будуть ще стояти

Для того, щоб змінити щось сьогодні,

Стоять вони, щоб волю не проспати.

Радій, Україно, пишайся синами.

Нове покоління борців підросло.

Вставай Україно! Вставай разом з нами!

Зерно перемоги уже проросло.

Зима, що нас змінила

Ця несподівана зима…

О, як ми перед нею завинили!

І зайвими будуть усі слова,

Бо ця зима колись усіх змінила.

Бо пахне вірою її найперший сніг,

Такий легкий і часто нетерплячий.

Горить на ньому крові теплий слід.

Зима тоді була така гаряча…

Згорали в її  полум’ї серця,

Хоробрі, щирі, віддані до смерті.

Здавалося, зима та без кінця

І ми безмежно сильні та уперті.

Хоч був мороз, і кулі, і вогонь –

Героїв не спиняло це ніколи.

А тут мільйони сплетених долонь

Єдналися в одне велике коло.

І кожен відчував, що саме час

Відстояти своє погідне небо.

Зима тоді таки змінила нас,

А ми змінімо світ навколо себе!

****

Ти завжди говори завжди,

Що б не випало часом на долю.

І на Бога дарма не гріши.

Головне – не казати ніколи.

Буде сонце у небі, повір.

Шторм життєвий проходить раптово.

Можна навіть торкнутися зір.

Головне – не казати ніколи.

Світ вже стільки терзають віки,

А злітає він феніксом знову.

Ти завжди говори завжди

І ніколи не думай ніколи.