Село Ворвулинці

ВорвулинціВорвулинці – село, центр сільської ради.

Розташовано на берегах р. Тупа за 24 км від райцентру і 4 км від найближчої залізничної станції Ворвулинці на лінії Тернопіль-Чернівці. Клімат – помірно континентальний, з нежарким літом. Середня температура липня +18 – +20; січня – 5 -6 градусів.

Населення – 622 ос. (2009 р), дворів -225 Перша писемна згадка про село – 1414рік (Сіреджук П. Першовитоки. – К; 1994рік).

З переказів відомо, що в минулому територію, яку зараз займає село, винайшов собі пан Ворвула. Приймав селян із інших округів, котрі втікали від своїх панів через тяжке становище і нестримну експлуатацію. Тому село і має назву Ворвулинці на честь пана благодійника. Селян втікачів було звільнено від платежів на 10 років. Щоб ніколи не забули благородство пана. Селяни дали назви вулицям, які збереглися до наших днів – Слобода, Брідок, Загороди, Жирманівка, Підгора, Границя. Село тягнеться по обидва боки невеличкої річки Тупа. Місцевість, на території якої розташовані Ворвулинці, була заселена людиною ще у період кам’яного віку.

ВорвулинціУ козацькі часи тут змагалися ворожі турецькі війська із польськими, про що свідчать за селом три козацькі могили. На захід від села – Панська долина, де були селянські поля. На схід під горою була невеличка долина Вербова. В самому селі було два яри: Ковалів та Чортів. В селі були каменоломні. Копальні піску та глини на виріб цегли сирівки.

Найбільш поширені прізвища: Навізівський, Лисак, Безкоровайний, Совсун, Олексишин, Ухналь.

У 1734 році була збудована церква, відбудована в 1879 році після пожежі коштом дідича Скульського, тому родина мала в церкві окрему лавку. Церква – стилю готичного, з двома вежами.

На початку століття в селі було три фільварки. Найбільший із них належав родині Скульських. Два інших належали еврейським родинам, Мердінгера та Голенберга. Село у роки австро-угорського панування знаходилось у володінні польського дідича – пана Скульського.

ВорвулинціВ давні часи селяни займалися рільництвом, були також сільські шевці, столяри, бондарі, кушнірі.

Організаційну роботу в селі вели свідомі селяни, священики та студенти. Читальня «Просвіта» існувала у Ворвулинцях від 1905 року. Її першими засновниками були:
Лука Навізівський (голова), Петро Гладик, Михайло Созанський, Василь Навізівський, Микола Христоріз.

 

У 1920 р. засновано товариство «Сільський господар».
До 1914 р. у селі існувало товариство «Січ», його отаманом був Лука Навізівський.
У 1926 р. засноване товариство «Луг», його головою був Микола Малюк.
З 1922 р. в селі існувало підпілля УВО – ОУН.

В 1944 р. в ліску долини Вербова більшовики знищили Ворвулинський відділ УПА.

У селі є церква Покрови Пречистої Діви Марії (1879р.), три каплички. Встановлено Хрест на честь скасування панщини (відновлено 1991р.), споруджено пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967р.), воякам УПА (1992р.), пам’ятник-могилу УСС (1992р.).

Діють ЗОШ І-ІІ ступенів, Будинок народної творчості, бібліотека, ФАП, відділ зв’язку. У 2004р. село газифіковано.

У Ворвулинцях народилися: громадський діяч у США І. Малюк, політичний діяч у Канаді І. Навізівський. Проживав польський прозаїк і публіцист Збігнєв Доміно.

ВорвулинціНа території с. Ворвулинці відкрито археологічні пам’ятки трипільської і давньоруської культури, знайдено кам’яну гробницю культури кулястих амфор, досліджено курган культури шнурової кераміки.

У 2007р. вийшла книга уродженця села Котузяка Йосипа «Розстріляне кохання». – Вижниця: Черемош, 2007р. – 247с.

У сільській бібліотеці створено і діє музей села Ворвулинці.

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.