Палагнюк Мар’яна Володимирівна

унркПалагнюк Мар’яна Володимирівна народилася 17 квітня 1992 року в с. Лисичники, Заліщицького району, Тернопільської області. Навчається в ВСП НАУ «Заліщицький аграрний коледж ім.. Є.Храпливого», спеціальність:бухгалтерський облік. У вільний час читає книжки. Вірші почала складати рано, в 3-му класі, відтоді не залишає цього заняття.

Навчаючись в загальноосвітній школі с. Лисичники брала активну участь в громадському житті, змагалася на районних та обласних олімпіадах, виборола 2-3 місце з історії України, німецької мови, української мови та літератури, конкурсі П.Яцика з української мови.

Вірші друкувалися в газетах «Свобода» і «Колос», збірці молодих поетів Тернопільщини «Перші ластівки», щорічному виданню поезій коледжу та на сторінках різних студентських газет «Коріння і крона», «Що посієш те й пожнеш» та інші. У 2008 році Мар`яна стала лауреатом літературної премії ім. Володимира Вихруща.

Я звикла до тебе,
До рук твоїх сильних,
Очей наче небо –
Глибоких і синіх.

Я звикла, що поряд
Ти кожну хвилину,
Що ніжний твій погляд
Я бачу щогодини.

Ти тільки покличеш, –
І ніби магнітом…
Піду за тобою
Я хоч на край світу

Я стала залежна,
Залежна тобою,
Кохання безмежне
Керує вже мною.

Та ти не подумай,
Що хочу на волю,
Я хочу одного –
Лиш бути з тобою.

***

Між нами кілометри,
Розлука і…мовчання.
Когось питаю: де ти?
Цей хтось – моє кохання.

А час летить, невпинно
Рахую ночі, дні,
Коли прийде хвилина
І скажеш ти мені:

Забудемо всі образи,
Я так тебе люблю!
Ми завжди будем разом,
Щасливі, як в раю.

Та все це мої мрії,
Все це мої слова.
І падає на вії
Непрохана сльоза.

Ассоль була терпляча
Й побачила вітрила…
А я стою і плачу,
Сховавши свої крила.

Мій Грей, напевно, вибрав
Одну із інших доль.
І назавжди покинув
Заплакану Ассоль.

 

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.