Заліщики у Кримській (Східній) війні

Юрій Малєєв.
Доцент Київського Національного державного університету ім. Т.Г. Шевченка

Восени 2004 року у багатьох країнах Європи відзначалось 150-річчя Кримської війни. Її історія чи окремі битви вивчаються у школах та коледжах багатьох країн, учасниць бойових дій. За кількістю європейських країн, які брали участь у цій війні, за кількістю жертв історики вважають Кримську (Східну ) війну генеральною репетицією Першої світової війни.

На захист християн російські війська ввійшли на територію Бессарабії та Валахії (Румунії), де виступили проти Туреччини. 70% українських земель тоді входили до складу Російської імперії. Крім Росії та Туреччини основними учасниками військових дій стали Англія, Франція та Італія. Співпраця Англії та Франції забезпечувала безпеку Туреччини на Чорному морі.

Найважливіші військові дії розгортались у Севастополі, який вже тоді був військово-морською базою, але виявився не готовим для захисту з суші. Тому бастіони тут споруджувались під час військових дій ціною великих жертв.

Під час війни 1854-1856 р.р. Франція та Англія намагались залучити Австрію до військових дій проти Росії. Не бажаючи ризикувати, Австрія, до складу якої входила тодішня Тернопільщина, постійно домагалась звільнення Дунайських князівств від російських військ, після чого прагнула їх знайти сама. Спроба досягнення компромісу між окремими частинами Австрійської держави під загрозою розвалу імперії Габсбургів привела до утворення у 1867 році Австро-Угорщини.

В ході війни найважливіше значення австрійський генеральний штаб приділяв захисту Дунаю та Дністра. Саме на цих ріках очікували висадки російського десанту з Чорного моря проти течії на парових моніторах та канонерських човнах. Вважалось, що у випадку війни з Росією успіх компанії буде вирішуватись у долині Дунаю, десь між Віднем та Будапештом. Тому столиця Угорщини розглядалась як важлива ділянка оборони імперії, і саме тут розташувалась головна база річкової флотилії.

У цей же час на Дністрі були збудовані земляні укріплення у Галичі та аж у Миколаєві тепер Львівської обл.. Найпотужніші укріплення на Дністрі були споруджені в районі Заліщиків. Щоб перекрити шлях можливого десанту, Дністер в районі Заліщиків у 1854-1855 роках був прикритий земляними люнетами, кожний з яких мав по п`ять гармат. У літературі фортифікаційні споруди в районі Заліщиків називають люнетами ( від французького), тобто земляними укріпленнями відкритого типу з бруствером та ровом, які складаються з одного чи двох фасів. Укріплення, які збереглись до нашого часу, являють собою бастіони, тобто п`ятикутні фортифікаційні споруди у вигляді люнета, який складається з двох фасів та двох флангів. Вони добре відомі місцевому населенню під назвою «шанці», що німецькою мовою означає «окоп». У ХУП — Х1Х ст.. на території Австрії цим словом називали польові укріплення взагалі. Їх залишки чудово збереглись до наших днів на пануючих висотах на крутих схилах над Дністром з різних сторін Заліщиків.

Таке велике укріплення повністю збереглось на самій вершині підйому на Бедриківську гору. Воно розташоване на мису, утвореному стрімкою стінкою лівого берега Дністра, та таким же глибоким яром. Звідси чудовий всебічний огляд долини ріки та розташованого біля його підніжжя броду. Тут чітко видно, що це велике укріплення, оточене валом, а ззовні підступи до нього прикриває широкий рів. Укріплення не округле, як здається на перший погляд, а має грані. Саме у кутах розташувались п`ять гармат, а з тильної сторони у валу залишена перемичка для ввозу гармат та підвозу боєприпасів.

Два таких великих укріплення, націлені на Дністер, добре збереглись біля дороги у с.Зелений Гай. Такі ж бастіони, обернуті в сторону Дністра, розташовані на мисах на протилежному правому буковинському березі Дністра.

Польові укріплення цього часу розташовані у районі Заліщиків по обох берегах Дністра на великій площі аж до устя р.Джурин у с.Устечко. Усі гармати були направлені на річкові перекати, тобто на ділянки, які створюють природні перешкоди на шляху проходу суден. Деякі поля на березі Дністра не випадково мають назву » шанці», зокрема поле, яке належить с.Торське.

Тоді ж з тильної сторони лінії цих укріплень будувалась рокадна дорога, тобто дорога, яка йде вздовж фронту і призначена, перш за усе, для його обслуговування. Як повідомляла «Gazeta Lwowska» у 1850-х роках, готуючись до військових дій, австрійські війська збудували кам`яну «цісарську» дорогу від Бучача до Скали Подільської, а у 1858 році було закінчено будівництво дороги з Чорткова до Заліщиків. На перехресті цих шляхів у Товстому було створено центральну площу. Цілком аргументовано звучать пропозиції мешканців Товстого назвати цю площу Кримською, що нагадувало б нащадкам про непрості періоди історії України, зокрема про здавалось би далеку Кримську війну.

Коли допитливі дослідники свого краю, а це перш за усе учні, зацікавленим оком оглянуть цю територію, вони відкриють ще десятки земляних артилерійських укріплень різних типів. Із цих повідомлень працівники Заліщицького музею зможуть скласти карту цих унікальних пам`яток військового зодчества.

У липні 2003 року вийшов указ Президента України про впровадження поховань учасників Кримської війни. Встановлені пам`ятники воєначальникам, приводяться у порядок бастіони. Впорядковані захоронення воїнів російської, британської, французької, сардинійської (італійської), турецької армій. На Ікерманському цвинтарі поротно та побатальйонно поховані бійці британської армії. У лютому 2006 року для вшанування британських воїнів, полеглих у Кримській війні, Севастополь з офіційним візитом відвідав корабель військово-морських сил Великобританії.

А як виглядає сьогодні унікальна оборонна система у Заліщиках? Навіть те населення, яке добре знає існування того чи іншого «шанця», в жодному разі не пов`язує їх спорудження з подіями, які давно відбувались у далекому Криму.

Зараз Україна докладає великих зусиль для вступу у Євросоюз. Відзначення ювілею Кримської війни проводиться не тільки в Україні. Усі країни, учасниці бойових дій, відзначають події Кримської війни у дусі примирення та вшанування спільної пам`яті.

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.