Свято поезії «Літературне сузір`я краю»

poezУ мистецькій вітальні «Літературні зустрічі» Заліщицької центральної районної бібліотеки відзначили Всесвітній день поезії, організувавши поетичну ікебану «Літературне сузір’я краю».

Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку в день весняного рівнодення – 21 березня. Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. В Україні відзначається з 2004 року.

На цьогорічному поетичному святі, що відбулось у читальній залі районної бібліотеки, люди пера і слова Наддністрянського краю представили гарні взірці своєї поезії. Заліщанщина – славна талановитими людьми.

На книжковій виставці були представлені поетичні збірки Петра Мельника, Василя Дрозда, Олега Вістовського, Івана Стронського, Михайла Вершигори, Ганни Рибцуник, Оксани Кушнір, Мирослави Ковальчук, Світлани Леськів, Юрія Війтика, Богдана Луціва.

Молоду паросль авторів представили на виставці книги — поетичні збірки Тараса Середюка, Наталії Царук, Наталії Бежук, Тетяни Рикуник, Христини Буренюк, Ірини Хомишин, Катерини Кузьменко, Ірини Вікирчак, Надії Сасанчин.

Про тих, хто дарує оточуючим тепло серця, добрий настрій, хто словом доносить до нас красу і велич рідного краю, збуджує замисли і почуття, розповідали працівники центральної районної бібліотеки – Марія Рудик і Лілія Вонс. Марійка Якубів і Світлана Кривко – учні Заліщицького вищого професійного училища декламували поетичні рядки із творчого доробку місцевих поетів, які, на думку організаторів, найбільш влучно доповнювали інформації про їх авторів.

Так, наприклад, перед виступом П.М. Мельника – поета, журналіста, редактора, члена НСЖУ звучали авторські слова:

Я не хочу слави, як милостині,
Я не прошу од хвалебних, чи пісень,
Не забути б тільки, мені Вчора й Нині,
Як і двері навстіж – у Прийдешній день.

Петро Миколайович – автор двох поетичних збірок, читав власні поезії, які народились недавно, ділився своїми присвятами Слову, рідним Заліщикам, декламував вірші про світлі людські почуття. Людську душу порівнює з калейдоскопом, що усе віддзеркалює. Декламуючи вірші: «Бліки вітражів», «Повернення», «Моя осінь», «Поклич» поет повідомив, що вони ввійдуть до нової його збірки «Бліки вітражів», яка незабаром побачить світ.

Василь Григорович Дрозд – знаний у нашому районі поет, історик, публіцист, член НСЖУ. У його творчому доробку є 5 книг, понад 50 поезій стали уже піснями, які створили у співавторстві поет В. Дрозд і композитор І. Федірко. Наш краянин — добрий пасічник, тому вручив у дарунок бібліотекарям запашний мед із власної пасіки.

Декламуючи поезії, їх автор сказав: «Пишу про те, що відчуваю, творю й тематичні вірші – про природу, рідний край, про людей і про родину, є у доробку й присвяти мужнім синам і дочкам України, учасникам буремних воєнних подій і змагань». Читав ліричні поезії, ділився поетичними роздумами-відгуками на сучасні політичні події в країні, внутрішні проблеми. При цьому наголошував Василь Дрозд на важливості визнання і поваги України на світовому рівні, висловивши загальноукраїнське бажання: «Нам би хотілось із сусідами у дружбі жить».

Щиро ділився автор і своїми відчуттями у весняну пору, яка навіває в душі спогади, бентегу – про це почули ми у віршах: «Вже над нами йде весна», «Любов чесно треба пронести» та інших. Тепер В.Г. Дрозд працює над прозовою книгою про родину Ковчів на Заліщанщині і готує ще одну поетичну збірку. Епіграфом до розповіді про В.Г. Дрозда ведучі обрали віршовані рядки поета:

О, Боже мій, Тебе благословляю,
За кожну мить, даровану мені,
І щиру дяку я Тобі складаю,
За кожен крок, що роблю на землі.

Олег Володимирович Вістовський – поет, журналіст, член НСЖУ, Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум» та крайового літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України читав авторські поезії, які написав недавно. Зокрема, вірші: «Тарасова любов», «24 серпня – День Незалежності», «Про час», «Другові», «Романс», «Балада про любов», «Швидкоплинні дністрові води…»

Наш краянин – автор поетичної збірки «У стремені Дністра». Лейтмотивом до знайомства з цим літератором звучали його авторські рядки, які декламували читці:

І постає новий казковий день,
Вгортаючи мене в свої турботи:
У серці розгортається огень,
Поезії, натхнення і роботи.

У народі кажуть, що поезія – це музика душі. А коли душа не байдужа до світу, до тривог його мешканців, то неодмінно хочеться поділитись своїми думками і почуттями. Саме так і народжуються вірші й проза. Хто ж починає писати для себе, той пише, щоб не забути цікаву думку, зафіксувати тривожний настрій, або – просто для естетичної насолоди.

Катерина Кузьменко – авторка збірки «Дві тисячі десята ностальгія», студентка Заліщицького аграрного коледжу ім. Є. Храпливого ВП НУБіП України, член Клубу творчої молоді центральної районної бібліотеки. Авторка декламувала власні поезії, у яких молода душа часто бунтує, шукаючи свої шляхи, свої ідеї, відкриваючи давно відкриті істини…

Своїми думками, декламуючи власні вірші, ділилась Мирослава Львівна Ковальчук, педагог, авторка збірки «Побережжя» та Марійка Тракало – студентка Заліщицького агроколеджу.

Присутні у залі — студенти та викладачі агроколеджу, училища, читачі бібліотеки ознайомились також із книгами місцевих літераторів, почерпнули відомості про талановитих людей району, переглянувши підготовлене бібліотекарями слайд-шоу «Заліщанщина поетична», завершальними рядками якого були закличні слова:

Живіть Заліщики! Цвітіть,
Для України веселково,
Як квітне наше рідне слово.
На радість завтрашніх століть
Цвітіть, Заліщики, цвітіть!

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.