Сценарій проведення засідання членів клубу за інтересами Шипівської бібліотеки – філії – центру естетичного виховання.

Вступне слово зав. бібліотекою.
Шановні читачі нашої бібліотеки, члени клубів за інтересами. Чергове засідання присвячуємо книзі – нашому найпершому і найвірнішому другу. Проведемо його у формі свята «Наш друг – книга» з участю найактивніших шанувальників і читачів нашої бібліотеки.

Виконують пісню «Наша книжка» …

Ведучі заходу Ярослава Головацька – студентка Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка та Микола Золотий – студент ВСП НАУ «Заліщицький агроколедж ім. Є. Храпливого».

Вед. 1
Добрий день усім присутнім,
Прийшли зайнятись чимось путнім.
А зібрало всіх нас тут
Те, що книжкою зовуть!

Вед. 2
Дорогі наші гості!
В нас сьогодні книжки свято.
Будем разом відзначати,
Книжку – друга шанувати.

Бібліотекар.
Дорогі читачі! Юні друзі! Хто з нас не любить читати книжок! Та ще таких, в яких так багато барвистих малюнків.

Багато див ховає книжка. Читаючи книги, ми опиняємось в далеких казкових країнах, знайомимось з героями, які б’ються там за правду з лютим ворогом, пізнаємо легенди та перекази наших славних прадідів про відважних народних лицарів, мандруємо у світ науки і техніки, пізнаємо важливість людських чеснот – щедрості, любові, поваги до батьків, до старших.

Дотепний український народ склав багато прислів’їв і приказок про книжку, серед яких є і добре відомі для нас, наприклад:

«Хто багато читає – той багато знає»,
«Книжка – ключ до знань»,
«Дім без книжки – день без книжки»,
«Книжка – твій друг, без неї як без рук»,
«Золото добувають із землі, а знання – з книжки»,
«З книгою жити – з добром дружити».
А хто знає ще інші прислів’я, народні вислови про книгу?

(Члени клубу зачитують прислів’я, приказки, загадки про книги).

Вед. 1.
Книга – чудовий, дивовижний витвір людського розуму. Вона стала для кожного із нас такою ж необхідною, як земля, як чисте небо над головою, як хліб. Навіть важко уявити, як би розвивалася культура планети Земля, коли б не було винайдено книги.

З книг довідуємось про те, що протягом багатьох епох – від шумерських глиняних табличок, єгипетських папірусів і берестяних грамот до видань, які сходять із сучасних поліграфічних машин мільйонними тиражами, слово викарбувалося у свідомості й серцях людей.

Вед. 2.
Читають усі – від малого до великого. Книга стала найвірнішим другом людини. Люди винайшли писемність, а з нею й книгу… Це найбільше диво із усіх див світу! Багато тисячоліть тому першими «сторінками» були стрімкі скелі, кам’яні брили… <p.У колишній=”” столиці=”” Єгипту=”” Фівах=”” зберігається=”” така=”” кам’яна=”” «книга»,=”” сторінки=”” якої=”” сягають=”” у=”” ширину=”” сорока=”” метрів.=”” Це=”” одна=”” з=”” найдавніших=”” і=”” найбільших=”” книг=”” світі,=”” які=”” дійшли=”” до=”” нас=”” крізь=”” віки.=”” <p=””>Вед. 1.
Шлях розвитку книги був довгим і складним. Різний матеріал використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерев, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк. Зараз навіть важко уявити собі книгу з глини. Але такі книги були насправді.
Дуже любили книгу в Київській Русі. У ІХ – ХХ ст. Київ, як відомо, уже здобув світову славу.

Вед. 2.
Особливо високо цінував книгу Ярослав Мудрий. Про нього літописець Нестор у «Повісті временних літ» писав, що князь любив читати «і дні, і ночі…». Перше відоме книгосховище у Київській Русі, як свідчить літописець Нестор, було засноване у Софійському соборі приблизно 1037 року. У ньому зберігалося, 500 книг: Евангеліє, книги пророків, життя святих.

Справді, такою кількістю зібрань у той час могли похвалитися небагато бібліотек світу.

До авторів книг і до їхніх переписувачів люди здавна ставилися із надзвичайною повагою. Ця праця й почесна, і складна. Окремі книги переписувалися місяцями, а то й роками.

Вед. 1.
Основний сучасний матеріал для книжок – папір – винайшли китайці ще 105 року нашої ери.

Перші книги з паперу стали в Європі виготовляти у ХІІІ ст., але книги і на папері довгий час писали від руки. Одну книгу виготовляли інколи 5-7 років і коштувала вона дуже дорого. Її можна було обміняти на табун коней, та череду корів, або отару овець. Але і в ті далекі часи книги цінувалися не за коштовності, якими прикрашали їх обкладинки, а за зміст написаного.

Лише у 1456 році німецький майстер Іоганн Гутенберг винайшов спосіб друкувати книги. Першу книгу «Буквар» в Україні, у місті Львові надрукував Іван Федоров 1574 року. Найбільшою і головною працею І. Федорова в Острозі була книга «Біблія».

Вед. 2.
Багато людей працює тепер над створенням книги: письменники, вчені, вчителі, автори підручників, редактори, художники, коректори, друкарі, поліграфісти. Книги, як люди, народжуються, живуть, старіють… Як і люди, вони можуть хворіти і ми маємо лікувати та берегти їх!

Бібліотекар.
Члени бібліотечного клубу «Лялька і книга» пропонують Вашій увазі виставу «Як звірі рятують книгу».
Члени клубу «Лялька і книга» Михайло Палагнюк, Назар Золотий, Степан Юшин, Юрій Кольбенко, Степан Савчук, Марія Трачик, Аліна Золота, Тетяна Венгрин
інсценують народні казки «Ох», лялькову виставу «Півник Підбий Око» та виставу «Як звірі книгу лікували».

Бібліотекар.

Хто багато читає, той багато знає. Нашими першими творами звичайно є казки. З давніх давен складалися народом казки і передавалися в усній формі від покоління до покоління. Тому і називаються ці казки народними.

В результаті колективної творчості казки змінювалися, доповнювалися новим змістом, і тому часто одна і та ж народна казка має різні варіанти. Є у нашій бібліотеці і авторські казки. Як правило, казки розповідаються, а не читаються. Одні розповідали, а інші, такі як І. Франко, брати Грімм, Г – Х Андерсен записували ці казки, доповнювали, змінювали щось і тому є відомими авторами казок.
У репертуарі наших гуртківців є чимало інсценованих казок із книг.

Пропонуємо українську народну казку «Ох».

А члени гуртка «Лялька і книга» підготували виставу «Півник Підбийоко» (Бібліотекар показує книги, де є тексти цих казок).

Вед. 1.
Книга – наш помічник у житті і праці. Люди читають про техніку, щоб краще її використовувати на роботі, в побуті, про агрономію – щоб збирати високі врожаї, про медицину, щоб краще лікувати, про педагогіку, щоб краще вчити і виховувати дітей, про історію, щоб шанувати минуле і творити майбутнє щасливе життя. Книга допомагає нам у навчанні, збагачує нас, вчить мріяти і здійснювати свою мрію. З книгами ми йдемо по життю, з нами почуваємо себе впевненішими і добрішими. <p.Бібліотекар
Багато шанувальників книг, активних читачів є у нашій бібліотеці.
Запрошую поділитись своїми думками про роль і місце книги у Вашому житті кожного із присутніх на засіданні.

Виступ вчительки української мови і літератури Бабіцької Віри Михайлівни.

Виступ бібліотекаря за професією, секретаря сільської ради Надії Романівни Вербіцької.

Бібліотекар.
Хочу запросити до виступу учасників драматичного гуртка, які готують і виступають із театралізованими літературними творами не тільки у рідному селі, але й у сусідніх селах Заліщицького, Борщівського районів.

Уривок із вистави «Сватання на Гончарівці» у виконанні учасників драмгуртка Юлії Сакалюк, Миколи Золотий, Ганни Вербіцької, Івана Головацького.

Виступ студентки Тернопільського педуніверситету Юлії Сакалюк, авторки поезій – присвят рідному селові Шипівці, редактору поетичної збірки.

Виступ Павла Осадчого – студента музичного відділення Чортківського педагогічного коледжу.

(виконує пісню …)

Бібліотекар.
Шановні друзі! У нашій бібліотеці є багато книг, які варто прочитати. Серед них є книги краєзнавчі – наші духовні скарбниці. Зокрема, це книга Петра Сіреджука «Першовитоки», «Заліщицька земля в спогадах емігрантів», «Тернопільський енциклопедичний словник» та багато інших.

Особливо важливою подією стали відвідини нашої сільської бібліотеки письменником Іваном Гермаківським у 2006 році, нині покійним уже автором книги «Шипуни». Назва книги походить від назви нашого села Шипівці і головними героями твору є також наші сельчани. (Доповнити розповідь про книгу і показати її). Хотілось би, щоб було більше написано книг про наше село і про наших людей.

Пісня «Моє рідне село».

Бібліотекар.
Мельник Алла Михайлівна, вчителька іноземної мови, ознайомить нас із 12 правилами Івана Огієнка про читання книг .

Вед. 1.
Багато цікавинок про книги змогли б ми сьогодні розповісти, але переповімо найбільш цікаві приклади. Ми звикли до того, що книги оточують нас. Щосекунди виходить у світ 45 книг. А якими вони бувають?

Довгий час найменшою вважали книгу, видану в Італії 1505 року, де було надруковано маловідомий лист Галілея до своєї коханої. Розміри цієї книги – шість на десять з половиною міліметрів. Та на всесвітній виставці «Експо – 67» у Монреалі Золоту медаль присудили книзі, яку створив Микола Сядристий. Вона у 500 разів менша від поштової марки! А на кінці сірника можна розмістити сім подібних книг.

Вед. 2.
«Кобзар» Тараса Шевченка створений українцем Миколою Сядристим має дванадцять сторінок, кожна з них 0, 6 квадратних міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінчиком людського волоса. Книжка зшита павутинкою завтовшки 0, 002 міліметра. Обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. Її прикрашає портрет Тараса Шевченка, а також зображена хата, в якій він народився. На малесеньких листках через мікроскоп можна прочитати 75 рядків невмирущих поезій Кобзаря. Ця книга зберігається в політехнічному музеї м. Москви.

Вед. 1.
Найбільшою у світі вважають книгу «Пантеон англійських героїв», надруковану 1832 року в Лондоні, її розміри 7 м. 31 см., ширина 3 м. 65 см. А вага Суперкниги, виданої у Денвері, США 1976 року 252,6 кг. В книзі є 300 сторінок, розміри яких 2, 74 м. * 3, 07 м.

Вед. 2
Найдавнішою книгою України є Велесова книга – пам’ятка писемності ІХ ст.. До найдавніших книг, творів написаних в Україні належать «Слово о полку Ігоревім», «Пересопницьке Евангеліє», «Київські глаголичні листки». Першою друкованою книгою, яку написав українець у 1483 році, була книжка вченого XV ст. Юрія Дрогобича.

Вед. 1.
На всьому обширі європейської культури Книгою Книг вважають «Біблію», яка йде поруч з нами від першого дня появи на світ і до останньої хвилини життя. Ця книга видана всіма мовами світу, в ній зібрана вся людська мудрість.

Вед. 2.
А скільки і як ми читаємо?
Грамотність починається з уміння читати. Читати треба завжди і всюди. Якщо ми читаємо 11 сторінок на день, то підтримуємо ті вміння, які вже маємо.
Щоб покращити свої вміння, потрібно читати більше цієї норми.
Кількість книг, яку може прочитати людина за все своє життя не перевищує 6-8 тисяч, якщо читати щоденно по 50 сторінок.

Бібліотекар.
Книга – найбільший винахід людства і належить до 8 див Всесвіту. Вона – символ Всесвіту, знань, мудрості, Бога, істини, культури і мистецтва.
Довіряймо книгам і вони допоможуть нам жити, працювати, боротися за ідеали життя і справедливості.

Ваш коментар буде першим

Залишити коментар

Ваш email не буде показано.