Сценарій проведення розширеного засідання клубу «Скарбниця» Бедриківської бібліотеки–музею «Моє село – моя скарбничка»

Бібліотекар Тютюнник Світлана Василівна.
Шановні читачі, члени нашого бібліотечного клубу «Скарбниця»!

Сьогодні чергове засідання ми присвячуємо рідному селові Бедриківці. У нашому бібліотечному музеї є чимало пам’яток, які засвідчують історію села. Творимо історичний літопис разом із багатьма уродженцями Бедриківців, бо саме з участю активних читачів клубу, читачів бібліотеки, проводимо пошукові заходи, збираємо спогади, історичні пам’ятки, якими поповнюємо експозиції музею.

Маємо у фондах бібліотеки книги, з яких довідуємось про цікаві факти з історії краю, а також про наше село. Але найкращі свідки історії – це люди, які з покоління в покоління передають історію своїх родоводів, бережуть пам’ять про важливі події.

Сьогодні у нашій бібліотеці ми приймаємо гостей – бібліотекарів району. Тому маємо можливість розповісти їм про наше село, про його історичні пам’ятки і про наших людей, а також засвідчити рівень нашої пошукової роботи і нашу любов та гордість за рідне село і його людей. Юні члени нашого клубу – школярі : Надія Купчак, Оксана Журецька започаткують це засідання поетичними рядками.

Село… Село. Краса моя і сила,
Мій незів’ялий вічний первоцвіт,
Душі моєї сонячне розкрилля.
Мойого серця неосяжний світ.

Дзвін колосків дозрілої пшениці!
Доріжка у м’якому спориші,
Вода цілюща з отчої криниці,
Високість хліборобської душі.

Село моє, для мене ти єдине,
Криниця чиста ззаду вигляда,
Хатина біла, сонях біля тину –
Така моя батьківськая земля.

Село… Село. Краса моя і сила,
Мій вічний, незів’ялий первоцвіт,
Спасибі, що для мене ти відкрило
Закон тяжіння рідної землі.

(Пісня «Моє рідне село» у виконанні сестер Адріани і Роксолани Миронюк)
Бібліотекар.
А тепер поговоримо про історію села Бедриківці.
Хто розпочне нашу розповідь? Прошу.
(Виступає член клубу Оксана Журецька і розпочинає розповідь про село, називає джерела, з яких дізналась про ці факти, книги, спогади – розповіді).
Назва населеного пункту – Бедриківці. Згідно з переказами на місці села дебри – води, через які важко було пройти, звідси й назва – «Бедриківці» — від дебри, бедри. Село належало до колишнього Заліщицького повіту. В архівах згадується 1469 рік і назва Бедриківці як володіння Михайла з Бучача.
На території села виявлено залишки поселення енеолітичної доби (IV –III тис. до н.е.) трипільської культури. Зокрема, знайдено іменний посох, цілий і в уламках, з різнобарвно розмальованим орнаментом. Знайдено також залишки племен шнурової кераміки. З часів Київської Русі в Бедриківцях розкопано 8 поховань. Могили були обведені камінням, поставленим в коло. Після розпаду Київської Русі с. Бедриківці належало спочатку до Галицького, а потім – до Галицько – Волинського князівств.
Бібліотекар.
Активним членом нашого клубу є вчитель історії місцевої школи Ірина Іванівна Яцків, яку запрошуємо продовжити екскурс в історію села.
(Виступ вчителя історії)

Бібліотекар.
Дорогі друзі! У нашому селі є багато пам’ятних знаків і місць, які засвідчують важливі історичні події:
— Церква Святого Архистратига Михаїла,
— Хрест-пам`ятник на честь проголошення Незалежності України,
— Пам’ятник на честь скасування панщини в 1848 році,
— Фігура Божої Матері встановлена на пожертвування віруючих в 1991 році,
— Хрест в пам’ять про Івана Стасюка, який загинув 21 грудня 1919 року за Україну,
— Каплиця на кладовищі де поховані барони Бруніцькі і Турнау,
— Могила січових стрільців
— Давня каплиця 1848 року, відремонтована в 1977 році
— Хрест в урочищі Чегор на місці загибелі воїнів УПА.

Знаннями про ці пам’ятки прошу поділитись читачів бібліотеки, членів Клубу. Можливо у когось із Вас є маловідомі для нас факти, то прошу розповісти.

(Розповіді)

Про історичну пам’ятку нашого села – церкву Архистратига Михаїла розповість Надія Купчак.

(Після виступу звучить духовна пісня «Молитва» у виконанні Діани Домбровської та розповіді читачів бібліотеки про давню каплицю, споруджену у 1848 році і про встановлену фігуру Божої Матері в 1991 році)

Бібліотекар.
Маємо у нашому селі давні історичні пам’ятки, серед яких пам’ятник на честь скасування панщини 1848 року, Хрест в пам’ять про Івана Стасюка, борця за волю України, 1919 року, Могила січових стрільців.
Що відомо Вам про ці пам’ятки і пам’ятні знаки?

(Розповіді читачів в пам’ять героїв-борців)

Бібліотекар.
У книгах Нестора Мизака «За тебе, свята Україно», Богдана Савки, «А смерть їх безсмертям зустріла» та в Kнизі пам’яті України є розповіді про мужність і імена видатних уродженців нашого села, воїнів Другої Світової Війни, членів ОУН-УПА. На їх честь споруджено у нашому селі пам’ятник в урочищі Чагор, на місці загибелі воїнів УПА встановлено Хрест пам’яті.
Про це сторичне місце прошу розповісти мешканку нашого села, читачку Ганну Балан.

(Розповідь Ганни Балан, яка виконує повстанську пісню «Ой у лісі, на полянці»).

Бібліотекар.
Серед пам’ятних історичних споруд у нашому селі є і Капличка на кладовищі, де знаходяться родинні поховання баронів Бруніцьких і Турнау. Що ми знаємо про цих людей? До речі, нещодавно у нас побували туристи із Польщі, які залишили відгук про відвідини нашої бібліотеки.

В 1707 році жителями с. Бедриківці була збудована дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла, покрита соломою. У 1833 році на місці дерев’яної церкви було збудовано нову, кам’яну і освячену в честь Архистратига Михаїла. Священиками цієї церкви були в різні роки Діонісій Рудницький (1879-1900рр.), Микола Кейвен (1900-1901рр.), Михайло Баричко (1901-1910рр.), Євстахій Гордійчук (1910-1911рр.), Василь Стрільців (1911-1926 рр.), Ілля Братин (1926-1933рр.), Микола Гайовий (1935р.), Волобимир Барнич (1938р.).

У 1848 році в селі було встановлено пам’ятний хрест в честь скасування кріпосного права в Австро-Угорській імперії. Щороку 16 травня жителі села відзначали цей день, ніхто не виходив на роботу.

У XIX ст. власником Бедриківського маєтку став багатий поляк барон Бруніцький. Барон Бруніцький мав 920 моргів орної землі, луків і городів 12 моргів, пасовиськ — 1613 моргів. В населений пункт Бедриківці входили 3 хутори – Левонівна, Мунінів, Жировка. Більшість населення було бідним, які мали від 14 до 56 арів землі. В кінці XIX століття барон Бруніцький продав свій маєток німкені Стеллі фон Турнау, з довгим титулом Стелля де Турнав фон Довбище з роду баронів Ветман Беллій, яку в народі назвали «Пані Майорова». Оскільки її чоловік був майором у війську, вона мала 1300 моргів орної землі в с. Бедриківці і здавала її в оренду Євреям. В той час як селяни мали лише 734 морги. Найбільше сіяли кукурудзу, картоплю. Селяни жали в пана за десятий, дванадцятий сніп. Робочий день тривав від світанку до темної ночі. Денний заробіток становив 30-40 крейцерів. Платили селяни великій податки, а землю тримали на горбах і глинищах. Стіни родинного склепу сім`ї цієї господині – німкені збереглися до нині на Бедриківському кладовищі.

Є у нашому селі дещо новіший за часом встановлення пам’ятний Хрест на честь проголошення Незалежності України. Цей символ є закличним і пам’ятним знаком в історії відновлення Української державності. Більшість із присутніх вже пам’ятають про цю подію.

Я ж хочу повідомити, що творцями історії нашого села є кожен із його мешканців. Про людей села ми маємо зібрані матеріали, які помістили на стендах у нашому музеї. Але важливо і надалі продовжувати цю роботу, щоб у експозиціях музею були згадки про більше родин, імен наших сельчан. Отже, я запрошую усіх вас до краєзнавчих пошуків і до участі у поповненні новими матеріалами краєзнавчого музею нашого села.

А ще ми напередодні важливої історичної події – 140-річчя заснування товариства «Просвіта». Є цікаві факти про діяльність цієї просвітницької організації і в нашому селі. Запрошую зробити повідомлення про це Марію Іванівну Шкрабик, директора школи. (Розповідь про «Просвіту» в селі Бедриківці у давні часи і тепер та спільну роботу школи і бібліотеки).

Слово сільського голови Івана Михайловича Костинюка про історичні пам’ятки, завдання по їх збереженню.

На завершення звучить пісня «Родина»

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.