Спогад про літописця краю

ver12Ім’я Василя Вериги — уродженця села Колодрібка Заліщицького району — історика, письменника, громадського діяча знане у світі.

3 січня нашому краянинові виповнилось би 90 літ, але його життєвий літопис завершився 30 грудня 2008 року.

Доля Василя Вериги, як рясна нива. Життя цієї людини вмістило все, що випало на долю його покоління. Навчався в Коломийській і Заліщицькій гімназіях, вчителював у народних школах сіл Рожанівка і Королівка на Заліщанщині. Гострим крилом юнака зачепила Друга Світова війна. Але куди б не заносила його доля, він всюди безперервно вчився і вчив інших.

Приїхавши до Торонто в 1951 році, працював на фабриці, брав активну участь у житті громади. Закінчив Торонтійський університет, а в 1968 році захистив дисертацію на звання магістра в університеті міста Оттава.

1990 році Василь Верига отримав звання доктора філософії в Українському вільному університеті у Мюнхені. Понад 30 років працював бібліотекарем в університетській бібліотеці м. Торонто. Водночас всі ці роки В. Верига проводив активну педагогічну діяльність на курсах українознавства в Торонто, літніх українських освітніх курсах у Вінніпегу та в інших навчальних закладах.

В. Верига належить до представників української інтелігенції, які своєю наполегливою, громадською, педагогічною і науковою діяльністю внесли вагомий вклад в історію українського національного відродження.

Понад 40 років він співпрацював з різними громадськими організаціями в Канаді, обирався віце-президентом Світового конгресу українців. Його доробок значний і сліди його праці помітні, чи то в царині історичної науки, чи політики, чи культури.

Наукові праці Василя Вериги — це книги про боротьбу за українську справу. В одній із статей історика- публіциста є цікава думка про те, що «навіть найважливіші події, якщо не записані – то для історії вони не існують» І саме тому Василь Верига понад 60 років невтомно трудився пером для того, щоб невідомі і відомі, не сфальшовані сторінки історії, стали надбанням української історії.

Своїми монографічними працями, численними науковими й публіцистичними статтями і розвідками, виступами на міжнародних наукових конференціях, де він, крім іншого ділився наслідками своїх досліджень, своєю організаторською роботою професор В. Верига ширив правду про Україну, допомагав їй вийти на дорогу незалежності і демократії.

Підсумовуючи більше як столітній відрізок в історії України, В. Верига послідовно відзначає, що навіть у найскладніші часи наш народ боровся за свою свободу.

S
S

Центральне місце в історії України автор відводить українській еліті. Адже людина лише тоді живе, коли трудиться її душа. Він увійшов в історію навічно, бо прагнув виконати обов’язок – залишити історичні спогади та свідчення про людей — українців, які боролися за незалежну Україну, і закликає нас своїми книгами та працями передавати правдиву героїчну історію нашим дітям і онукам.

Ніколи не забував В. Верига рідного села, часто відвідував Заліщики, бував у районній бібліотеці, подарував усі свої книги для читачів бібліотек міста і сіл району. Для заліщан особливо дорога його книга «Там, де Дністер круто в’ється», у якій він на прикладі учительської семінарії та гімназії у Заліщиках розповів про характер освітньо — виховної політики в Галичині 1899 – 1939 р. р.

Навколо нашого краю завжди витає душа великого патріота України — Василя Вериги. У 2010 році ім’я Василя Вериги увіковічено пам’ятною дошкою, яку відкрито на приміщенні Заліщицького обласного багатопрофільного реабілітаційного центру, де гімназист навчався у 1936-1939 роках.

Не забули славного земляка педагоги, громадськість міста. Бібліотечні працівники організували годину — спогад, яка відбулась у центральній бібліотеці.

Педагоги обласного реабілітаційного центру ознайомились із книжковою виставкою «Василь Верига – історик, письменник, бібліотекознавець, громадський діяч», яку працівники центральної районної бібліотеки присвятили 90-річчю від дня народження видатного краянина.

В цей день бібліотекарі, педагоги, творча інтелігенція вшанували пам’ять Василя Вериги, поклали гірлянду з калиною і колоссям до меморіального знаку, засвідчивши, що не забувають його на рідній українській землі.

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.