Село – маленька батьківщина

(Про заняття творчої лабораторії «Бібліотека — центр краєзнавства» у Винятинській бібліотеці-філії)
Село Винятинці відоме в нашому краї своєю славною історією. Здавен сюди прямували паломники до місця об’явлення Пречистої Діви Марії, у 1891 році. Винятинська чудотворна ікона Божої Матері, багатолюдні відпусти біля збудованої у 1896 році Каплички Положення Ризи Пречистої Діви Марії, цікаво організовані народно-обрядові дійства, імена знаних сельчан – народних ватажків, активних просвітян, митців, науковців, дослідників вписано в історичний літопис села. Нещодавно бібліотечні працівники району – керівники центрів краєзнавства, музеїв знайомились із роботою Винятинської бібліотеки-філії, на базі якої проведено заняття творчої лабораторії «Бібліотека – центр краєзнавства».

У бібліотеці оформлено і діють книжкові виставки, відкрито експозицію із краєзнавчими документами, фотосвітлинами, взірцями давнього одягу, побутових знарядь, витворами сільських умільців – барвисте сучасне вишиття, картини і вироби з бісеру – це своєрідна візитка села Винятинці. Завідуюча бібліотекою Марія Ярославівна Данчик 17 років працює у рідному селі. Вона знає історію рідного краю і продовжує писати літопис Винятинців разом зі своїми односельчанами, членами бібліотечного клубу «Невичерпне джерело».

У бібліотеці зібрано цікаві матеріали про славних людей, уродженців села, про яких із гордістю розповідали в той день сільський бібліотекар та члени бібліотечного краєзнавчого клубу.

У Винятинцях народився Євген Коханенко (Кохан), 1886 -1955 рр. – український актор і режисер, який 1905-1908 рр. був актором театру «Руська бесіда» у Львові. У 1917-1918 рр. український січовий стрілець Євген Коханенко був актором в організованому січовиками театрі. Він був і організатором трупи драматичного театру ім. Лесі Українки в Києві, селянського театру на Одещині, працював в українських драматичних театрах Харкова, Умані, Полтави, Вінниці, а у 1922-1924 рр., 1931-1946 рр. – у Київському драматичному театрі ім. І. Франка. Актор зіграв багато ролей у театральних п’єсах, знімався в художніх фільмах. Про відомого земляка згадали сельчани у дні, коли минає 55-та річниця з часу його смерті.

Мар’яна Коверчук розповіла про уродженця села Павла Васильовича Михайлину – професора-історика Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, доктора історичних наук, нині вже почесного професора ЧДУ, який зробив вагомий вклад у вивчення важливих і проблемних подій в українській історії. П. В. Михайлина постійно цікавиться роботою Винятинської книгозбірні. Під час відвідин рідного села буває і у бібліотеці, подарував багато книг, авторські видання з науковими працями, матеріалами власних історичних досліджень. Вітання своїм краянам і учасникам семінару професор передав у телефонній розмові, бо за станом здоров’я не зміг прибути на зустріч з бібліотекарями.

vinia2Членкиня клубу «Невичерпне джерело» Оксана Бричка розповіла про відомого уродженця села Миколу Івановича Нагнибіду (1939-2005 рр.) – доктора фізико-математичних наук, професора кафедри матаналізу Чернівецького державного університету, а також майстра спорту з шахової комбінації, автора чотирьох монографій, дев’яти навчально-методичних посібників, ста сорока дев’яти наукових та науково-методичних праць. Наукову естафету від М. І. Нагнибіди тепер перейняв його учень, односельчанин Василь Михайлович Фрасуняк – доцент кафедри електроніки та енергетики фізичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Марія Корюненко також народилась у Винятинцях, тепер працює і живе в українській столиці. Вона – перший заступник головного редактора газети «Освіта України», головний редактор газети «Сільська школа», заступник директора видавництва «Педагогічна преса». У листі, який надіслала бібліотекарям – учасникам семінару, щиро привітала нас усіх і написала, що теж у дитинстві мріяла стати бібліотекарем. Роботу бібліотекарів вважає цікавою і досить відповідальною, особливо нині, коли книгозбірні вже зовсім інші – дуже багато вже електронних бібліотек, і потрібно бути на вістрі всього нового та передового. Наша землячка щиро поділилась своїми спогадами про роки дитинства і юності, які є щемливо пам’ятними і дорогими для неї на все життя.

Позитивно відзначила вона і обрану тему для семінару бібліотекарів: «Тему «Краєзнавство» ви обрали дуже вдало, бо край наш – неперевершений, в якому є все: гори, які духмяно пахнуть чебрецем, річки у луках-вінках з п’янких квітів, зелені ліси, шовкові трави… А скільки в нас пам’яток старовини…А люди! Чи є ще десь такі доброзичливі і чуйні люди? І чи вміють ще десь так гарно танцювати і співати…

vinia3Я дуже часто кажу своїм друзям і знайомим «Чи знаєте Ви де я народилася? О, якби знали, позаздрили б. Село моє Винятинці на Галичині, розкинулось в мальовничій долині між двома високими горами. А в долині тій річка тече – з весни до осені заквітчана…

Все це згадуєш з приємністю і сумом. Як тільки випадає кілька днів вільних, їдеш додому. І знаєш, що душі твоїх батьків, всіх твоїх рідних відчувають: ти тут. І хоч я дуже давно живу в Києві, завжди почуваюся Винятинською.»

Щиро, сердечно, з любов’ю і гордістю представляють рідне село його теперішні жителі і господарі.

Секретар сільської ради Надія Михайлівна Коверчук майстерно провела екскурс в історію села «Винятинці – від давніх часів і до тепер», а вчителька Оксана Романівна Юрчик розповіла про чудотворне місце біля каплички Положення Ризи Пречистої Діви Марії та джерело із цілющою водою. Вчитель місцевої школи Іван Петрович Мельник із теплотою згадував і розповів про свого дідуся Андрія Федоровича Лилика, 1915 року народження – активіста-просвітянина, організатора драматичного гуртка у селі.

У ті часи з обласних театрів приїжджали артисти, шукаючи таланти по селах. У Винятинцях побував відомий на той час актор Чернівецького драмтеатру Антін Когутяк, який помітив талант юнака Андрія Лилика у ролі головного героя драми «Невольник», що була поставлена на сільській сцені. Він запропонував талановитому хлопцеві їхати у Чернівці і стати актором театру. Батьки не відпустили сина до міста.

Усе своє життя Андрій Лилик присвятив культурно-просвітницькій діяльності – був керівником драматичного гуртка, працював завідуючим клубом. Дружби з акторами Чернівецького драмтеатру ніколи не полишав. Часто бував у Чернівцях, відвідував театр, а після спектаклю за кулісами спілкувався з акторами. Вони, знаючи захоплення сільського аматора, постачали його сценічним реквізитом, гримом, а також давали цінні професійні поради.

Багато п’єс були поставлені тоді сільськими аматорами, серед яких: «Лимерівна», «Поки сонце встане, роса очі виїсть», «Безталанна», «Наймичка», «Лісова пісня», «Камінний господар», «Сватання на Гончарівці» та інші.

Винятинський драмгурток був знаний і славився в окрузі як найкраща секція «Просвіти».

Славні мистецькі традиції, що здавен побутували у Винятинцях, перейняв Василь Петрович Машера, який здобув спеціальність режисера у Чернівецькому культурно-освітньому училищі, а згодом закінчив ще й історичний факультет Чернівецького державного університету. Спочатку працював у Заставнівському районі сусідньої Чернівецької області, а потім – у Заліщиках на різних посадах в органах виконавчої влади аж до виходу на пенсію. Тепер очолює районну організацію Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

vinia4Більшу частину свого життя присвятив В.П. Машера розвитку української культури. Про це розповідав на зустрічі з бібліотечними працівниками району у рідних йому Винятинцях. Василь Петрович згадував пам’ятні виступи на сцені Винятинського клубу, назви перших пісень, які виконував у дитячому віці, і про участь у сільських вертепних дійствах, і в народно-обрядових святах «Маланки».

Як режисер-сценарист він виступав на професійній сцені театру ім.. О. Кобилянської в Чернівцях, брав участь у телепередачах «Сяйво» Чернівецького телебачення, був автором сценаріїв і ведучим вечорів-зустрічей «Від усієї душі» на Заставнівщині, регіональних пісенних фестивалів «Дністрові зорі» — у Заліщиках. В.П. Машера ділився своїми спогадами з бібліотечними працівниками району щиро, бо ж працював довго завідувачем відділу культури, тому добре знає завдання і проблеми бібліотек. Сказав, що більше за все мріяв збудувати новий клуб у Винятинцях, але зміг допомогти тільки в проведені ремонту і відновленні тепер уже діючого сільського клубу.

Добру оцінку роботи Марії Данчик, зав. сільською бібліотекою дав Ярослав Васильович Тимофійчук – сільський голова, який обіцяв надалі сприяти в роботі книгозбірні і в господарсько-фінансовій підтримці, а також розповів про сучасне життя сільської громади, ділився планами на майбутнє. Директор Винятинської загально-освітньої школи І-ІІ ступенів Іван Онуфрійович Синьків у своєму виступі наголосив на великій ролі книги у житті сельчан і на важливості успішної діяльності установи на селі. «Книга займає важливе місце у вихованні та самоутвердженні людини. Ніщо інше, лиш книга, не може так передати найважливіші аспекти життя, бо книги – перші засоби передачі слова, і вже тепер, у період інформаційно-електронних комунікацій треба все ж прививати дітям любов до книги і читання.

Іван Онуфрійович сказав, що школа і бібліотека – важливі осередки культури, виховні заклади у їхньому селі. Сільський бібліотекар активно співпрацює з школою, проводить цікаві виховні заходи, сприяє вчителям і учням у виконанні завдань навчальних програм.

Вдячні сільському бібліотекарю школярі – активні читачі бібліотеки і члени бібліотечного клубу цікаво розповідали про своє рідне село. Іван Романюк та Олександр Гербіш подарували музичні вітання гостям – у їх виконанні звучали пісні «Моє рідне село», «Мої батьки», «Мати-Україна», «Квітує Україна», а Галина Лилик виконала пісню «Стежка до дому».

Бібліотечні працівники району обговорили завдання, що поставлені перед ними, та отримали консультації, методичні поради, з якими виступили працівники центральної районної бібліотеки, і спільно створили інформаційний колаж «З досвіду роботи бібліотечних центрів краєзнавства та музеїв».

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.