Село Голігради — природний заказник

Село Голігради Заліщицького району розташоване у найбільш південній частині Тернопілля. Природа околиць Голіград багата і різноманіт на. Вона має певні свої особливості, які характеризуються не тільки розмаїттям флори і фауни, але і своею геологічною будовою. На схилах каньйону можна побачити відслонення давніх геологічних епох — Девону і Силуру. У давніх відслоненнях зустрічаються  скам`янілі молюски (двостулкові і спіральні), давніх кільчастих червів, які на той час досягали значних розмірів до 0,5 м у довжину та майже 6 см у товщину. На території господарства жителя села Брички П.І. при копанні криниці на глибині 8 метрів у покладах глини знайдено великі кістки невідомого хребетного.

holСаме село знаходилося у долині каньйона нижнього р.Серету, на базі якого у 1963 році побудовано Касперівське водосховище, а село переселено на верхню частину каньйону. На базі даного водосховища у 1977 році створено Касперівський ландшафтний заказник площею 818 га. Це унікаль-ний ландшафт Поділля з мальовничим Касперівським водосховищем (18.8 км у довжину, площею 212 га, середньою глибиною 4,6 м), скелястими берегами з незвичайними формами витворювання та розмаїттям фауни і флори. Усі ці комплекси природи є привабливими куточками для відпочинку людей. Комплекс носить круглорічний характер (весна, літо для любителів загоряти і купатись, зимою — для підльодового лову риби).

Увагу відпочиваючих та місцевих жителів привертає розмаїття рослинних комплексів: наскельно-степові, лісові комплекси (хвойні і широко листі), степові комплекси. Усі ці комплекси мають свої особливості — набори певних видів рослин. Усіх видів рослин у заказнику нараховується за дани ми експедиційного гуртка Новосільської ЗОШ І-П ст.(керівник Юрчик М.І.) більше як 500 видів. Найбільшим розмаїттям рослин характеризуються урочи ща Вівошів (54.3%), Глої (43,8%), Криве ( 41.5%), Лиличка (37.9%). Серед рослин, виявлених у заказнику,171 вид мають лікувальні властивості — це 33,46% рослини, які вимагають посиленої охорони 27 ( 5,28%), Червонокниж них 21 (4.1%). Серед червонокнижних слід відмітити гніздівка звичайна (широколистний ліс д.Діброва), там же зозулинець шоломоносний, терлич крапчастий, любка дволиста, любка зеленоцвітна. На південних схилах каньйону зустрічаються окремі екземпляри сону білого, горицвіту весняного, ковили Лесінга (с.Монастирок, ур. Глої Криве) в урочищі Серебрія суцільні масиви створюють сон горніючий ( 5-7 екз. м.кв.) на площі 0,5 га та в ур.Лисична на площі 0,25 га горицвіт весняний ( 3-5 екз. м кв.). У лісовій смузі лівої частини Касперівського водосховища зустрічається у великій кількості підсніжник звичайний та проліска дволиста, але слід відмітити, що в ур.Котів ка майже повністю знищені дані види, в ур. Федева долина дані рослини знищені в окремих ділянках на 56-72%.

hol1Основною причиною кількісного зменшення цих і інших видів рослин є антропогенний фактор. До негативного антропогенного фактору слід віднести зменшення до одиничних екземплярів у лісі Діброва любки дволистої, зеленоцвітної, лілії лісової, лісових ягід, неопалимої купини та ін. У широколистому лісовому масиві Турин, де антропогенний фактор має мінімальний вплив, суцільні зарості створюють Шафран Гейфелів, поодинокі екземпляри зустрічаються чемерника червонуватого, а на Кошовій горі знайдено кілька екземплярів косариків черенитчастих. Суттєвим впливом на динаміку якісного і кількісного показника рослин взагалі в даному регіоні і рідкісних та лікарських зокрема є, як було сказано вище, антрогенний фактор, до якого слід віднести: весняно-літній букетний збір, збір лікарської сировини, спалювання сухої трави, а також суцільні вирубки дерев`янистих лісових порід.

На плесі Касперівського водосховища зустрічається у невеликій кількості водяний горіх, який занесено до Червоної книги України. Касперівський ландшафтний заказник характеризується розмаїттям не тільки флори, але і фауни. Серед рідкісних представників тваринного світу слід відмітити зникнення велетенської комахи жука Оленя (по місцевому рогач), в період розмноження (весняного) ще зустрічаються окремі екземпляри у вечірній при смерковий період доби, рідко зустрічаються представники комах метелиці, аполлон, велике павичеве око, мале павичеве око та ін. Майже суцільне розорювання земель істотно вплинуло на кількісне зменшення сімей джмелів та земельних бджіл — основних запилювачів конюшини. У прибережній зоні середньої і верхньої частини водосховища зустрічаються ондатри, видри. На лівому березі урочища Глої зустрічаються безногі ящірки вертільниця жовтобрюх, її також можна зустріти в ур. Лиличка. В останні роки зустріч із ними дуже рідкісна. На схилах берегів у відслоненнях Дивону зустрічаються куниця кам`яна, ласка звичайна, горностай, а в піщаних ділянках лісових масивів живуть борсуки.

hol3Серед птахів тільки при перельотах можна зустрітись із лелеками білими і чорними. На територіі заказника вони не гніздяться, на кам`янистих берегах водосховища можна зустріти бджолоїдок, золотисту і земну. Поблизу села Монастирок декілька років тому поселилась пасонія чаплі сірої та рудої. Гнізд у даній колонії нараховується в межах 47-50. Є тенденція до збільшення чисельності гнізд у даній колонії.

Крім особливостей флоро-фауністичних характеристик околиць село Голігради є і чисто історичне. На території села знаходиться кладовище козацької епохи. Про це свідчать особливі нагробні пам`ятники. Вони гарно збереглися до наших часів в ур. Вівошів. В урочищі Дятел на висоті 3,5-4 м є вхід у печеру, довжину якої ніхто не знає. На даний час печера усунулась. Навколо входу у печеру є наскельні вирізьблювальні хрести православного обряду. За переказами старожилів там (у печері) ховались місцеві жителі у години лихоліття — навали турецько-татарських завойовників. Про дані події пише усвоїх працях П. Сіреджук. Про ті страшні дні і години нашого села свідчать назви певних урочищ — Вівошів, що походить від тюрського слова Вішва — пропасть. Від даного урочища походить ( за твердженням старожи лів) назва нашого села Голігради. За історичними даними в урочищі Вівошів по обидві сторони каньйону було поселення, яке звалося Виногради. Після спалення татаро-турецькою навалою даного містечка його стали називати — Обгорілими виноградами, яке трансформувалося в Голі виногради, згодом Голігради.

Через околиці села проходив один із трьох великих торгових шляхів Крим — Прибалтика. Залишки одного із них (Чунгуйського, за спога дами старожилів) проходив околицею с. Голігради через хутір Богородиця, дальше в брід через ріку Серет і у теперішній Турин. На даному шляху стояв козацький кіш- воєнізована козацька бойова одиниця. Та скала тепер називається Кошовою.

Список рекомендованої літератури:

Бурма В.О. Берегами Серету: Путівник по туристському маршруту.- Львів: Каменяр, 1979.

Воінственський М.А. Природно-заповідний фонд Укр.РСР.-К.: Урожай,1986.

Каркуш В.В. Жива аптека.-К.: Здоров`я,1992

Природа Тернопільської області.-Львів.: Вища школа,1979.

Чайковський М.П. Пам`ятки природи Тернопільщини.-Львів.: Каменяр, 1977.

Чижов М.А. Природа середнього Придністров`я.-1952.

Юрчик М.И. Касперовское водохранилище как медаль будущих в -ищ Карпат и Прикарпатья: Тез.докл. у сб.:

Биология пресноводных водойм и Южных морей.-К.: 1983.

Юрчик М.І. Іхтіофауна Касперівського водоймища, її охорона, у тезах, доповідях «Охорона природних

ресурсів Карпат і Прикарпаття».- Львів.: 1972.

1 Comment on Село Голігради — природний заказник

Коментувати

Ваш email не публікується.