Літописці історії краю

litop2На таку тему проведено зустріч у бібліотечній вітальні Заліщицької центральної районної бібліотеки.

Давня народна мудрість навчає нас шанувати за життя людей за добрі їх діла. А дослідники-краєзнавці, на мою думку, заслуговують особливої шани і вдячності, бо творять вони історичний літопис рідного краю для майбутніх поколінь.

Нещодавно у читальній залі книгозбірні зібрались заліщани і жителі сіл району на зустріч з Петром Сіреджуком та Марією Турчин – вченими науковцями Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника з міста Івано-Франківська.

Петро Степанович Сіреджук — доктор історичних наук, уродженець с.Космач Косівського району, що на Івано-Франківщині. Після закінчення Івано-Франківського педагогічного інституту у 1976-1978 роках працював вчителем історії і географії в с.Устечко нашого району. Історією Заліщанщини зацікавився ще будучи студентом.

Ми особливо вдячні цьому автору за книгу «Першовитоки. Нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів», яка видана у 1994 році в Києві. Про наукові дослідження з історії Заліщицького краю П.Сіреджук підготував багато статей, які друкувались у районній та обласній пресі. У творчому доробку історика вже тепер є й інші книги, наукові праці, понад 160 наукових статей.

litop5П.С. Сіреджук — лауреат премії ім.Івана Крип’якевича ( 1996 р.), постійний член Гуцульського Дослідного інституту в Чикаго,стипендіат Польської Академії наук та Інституту Гордера в Німеччині, учасник багатьох міжнародних конференцій.

Запрошення на зустріч із заліщанами вчений прийняв з особливим хвилюванням, бо, з його слів, «це була пропозиція повернутись у спогадах в свої молоді літа».

Відомий вчений, історик-дослідник дав вичерпні відповіді на запитання П.О.Глібова, П.Г.Хомишина, М.Д.Синютки, Й.Й. Децовського, В.Г.Дрозда, використовуючи відомості із власних досліджень та відомих сучасних істориків. Говорив про можливості використання архівних документів з історії нашого краю, які зберігаються не тільки в українських архівах, але й в різних держав світу.

Професор П. С. Сіреджук — рецензент книги Марії Турчин «Печорна», яка видана у 2012 році, відзначив наповнюваність тексту цього видання великою кількістю фактичного матеріалу з історії нашого краю.

Книгу, яка ще пахне свіжою друкарською фарбою, Марія Марківна Турчин-Гулей привезла у рідний край в перші дні після її виходу. Відвідуючи рідне село, зустрілась з родичами, вклонилась пам’яті мами і тата на їх могилі, дякувала односельчанам за передані спогади, що ввійшли в історичне видання.

Марія Турчин – кандидат філологічних наук, працює на кафедрі німецької філології у Прикарпатському університеті. Вона авторка та співавторка 10-ти навчальних і науково-методичних посібників з німецької мови для вузів та шкіл. Має понад 65 наукових статей із проблем германістики та 40 репортажів краєзнавчого, історичного та культурно-просвітницького характеру у пресі.

litop4У творчому доробку нашої краянки є також три поетичних збірки: «Слова свого не остуджу», «Каштанові свічі», «Золоті ґердани осені». Також вона авторка книг «Світло, що залишилося поміж нас» та «Світлоносна душа», готує до друку поетичну збірку «Жар душі».

Про себе М. Турчин розповідала мало та її образний вислів — «я – гаряча краплина землі» доповнив відомості про життя, працю і повсякденні прагнення цієї сильної духом людини.

Лейтмотивом її життя, поетичної творчості, наукової праці є любов до рідного краю, до людей, моральність, ліризм, високе почуття відповідальності за все, що діється навколо. Про все це ми довідуємось із поетичних збірок, які Марія Марківна дарує Заліщицькій районній бібліотеці з 2009 року.

У своєму виступі гостя літературної бібліотечної вітальні щедро використала авторські поетичні рядки — присвяти рідній землі, батькам, знайомим і близьким, що проймають до глибини душі, додають наснаги і віри в краще майбутнє.

У книзі «Печорна» авторка звертається до читача такими словами: «Невеликими літерами на карті моєї України є моє рідне село Печорна, яке має і важку і славну історію. Сподіваюсь, що мої рідні краяни як старшого, так і молодшого віку перечитають цю книгу, тому що люблять свою праісторію та вітцівську землю.

Я вельми вдячна Всевишньому за моє чарівне і золоте дитинство, що промайнуло швидкоплинним птахом над моїм милим Дністром, за яким я тужу й досі. Уміймо милуватися неповторною красою рідного краю, пам’ятаймо його історичне минуле і майбутнє, вміймо зберігати і примножувати криницю духовного багатства, бо все, що творить народ — невмируще, вічне».

litop3Пані Марія дорожить спогадами про роки навчання у Заліщицькій середній школі, особливо вдячна за привиту їй любов до історії краю своєму доброму вчителю — Онисію Степановичу Туру. У Чернівецькому державному університеті проявились у неї бажання не тільки досконало оволодіти знаннями німецької мови, але й добре знати і досліджувати історію краю, почала писати вірші, поетичні присвяти.

М.М. Турчин працювала вчителем німецької мови у Торськівській середній школі нашого району, згодом — у м. Тернополі, а потім в Івано-Франківську. З 1991 року — викладач кафедри німецької філології Прикарпатського національного університету. Своїм обов’язком вважає — «виховувати у студентів любов до України, щоб вони були активними у творенні нашої державності і не покидали рідну землю».

Володимир Турчин – син Марії Марківни прибув у цей день до Заліщик разом із дружиною та маленьким синочком, щоб підтримати рідну матір. Він також кандидат філологічних наук, доцент, працює в університеті. Зі щирими словами вдячності звернувся молодий науковець до усіх присутніх, подарував бібліотеці авторські книги — праці з германістики, запропонував послухати у записі пісні, які створено на слова Марії Турчин.

В дарунок дослідникам історії краю звучали пісні у виконанні юних співаків – Віті Чернічка, сестер – Роксолани та Адріани Миронюк. Зворушливі спогади і слова вдячності за невтомну працю адресували Петрові Сіреджуку і Марії Турчин сільський голова Зеленогайської сільської ради І.М.Прокоп, вчитель Заліщицької гімназії О. П. Дорощук – сестра
М. Турчин, яка передала цінні матеріали до книги про рідне село, а також рецензент книги-підручника з німецької мови, вчителька М. І. Шмельова.

litop1 Про важливість дослідницької праці істориків-краєзнавців наголошували у своїх виступах І.О.Ковальчук — вчителька української мови та літератури, колишня інспектор Заліщицького відділу освіти, Я.І. Левкун – начальник відділу внутрішньої політики та юридичної освіти Городенківської РДА Івано-Франківської області, В.Г. Дрозд – історик, краєзнавець, поет, В.І. Олійник – директор районного краєзнавчого музею та інші.

В цей день Петро Сіреджук і Марія Турчин подарували свої книги центральній районній бібліотеці та Печорнівській і Зеленогайській сільським книгозбірням. Книги для Устечківської сільської ради та Устечківської ЗОШ 1-Ш ступенів прийняла в дарунок від автора
П. Сіреджука О. Ф. Безкоровайна — вчитель історії, яка має продовжити пошукову діяльність з учнями школи.

Учасники бібліотечного заходу знайомились з краєзнавчими виданнями, які були широко представлені на книжковій виставці «Мій край – куточок серця України». Книги в дарунок отримали гості зустрічі від В. І. Олійника — редактора збірника «Гомін віків», що видає музей.
І. О. Ковальчук — дружина письменника П. І. Ковальчука вручила історичний роман-дилогію «Ростиславичі. Отрок князя Василька» гостям-краєзнавцям. В. Г. Дрозд дарував авторські видання, зокрема, останню свою книгу «Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині».

Сподіваємось що ця задушевна творча зустріч надихатиме літописців історії нашого краю на подальшу дослідницько — пошукову, творчу діяльність.

Ольга Тракало

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.