Гріє душу рідне село

istronsУ мальовничому селі Виноградне Заліщицького району ( давня назва Костільники) народились відомі у нашому краї митці.

Нещодавно 55-ліття відзначив Іван Антонович Стронський. Ім’я поета, автора поетичних збірок «Таріль соняху» ( 1993 р.), «Провіяні зерна»(1999 р.), «Вірші глухонімого» ( 2009), «Зоряні литаври» (2011 р.), добре відоме не тільки на Тернопіллі, але й далеко за його межами. «Народився там, де Дністер хвильне пір’я чистить, 25 липня 1959 року в селі Виноградне, в родині селян-колгоспників», – пише про себе автор.

Його життєва дорога стелилася нелегко. Розпочав навчання у першому класі місцевої початкової школи, але закінчити навчальний рік не вдалося; трапилося лихо. Після лікування тяжкої хвороби, у віці неповних 9-ти років втратив слух і мову.

З 15-ти років трудився у колгоспі, згодом освоїв спеціальність шевця-моториста. Працював і на колгоспному полі, і в заводському цеху, і на громадській роботі, і … нелегальним заробітчанином за межами України. Та завжди наснажувало, додавало сил рідне село.

Про творчий здобуток І.Стронського написав у вступній статті «Нехай світиться «Таріль соняху» до першої його збірки Роман Гром’як, письменник, професор-літературознавець: «Мелодійні, дзвінкі рядки зливаються в образний світ, несучи в собі сповідь-молитву до себе, до Неї, до Бога, до України.

Це – не декларації, не маніфести, а справжнє поетичне бачення світу. Людина, яка очима вбирає світ, дивується його розмаїттю і не може (о, горе!) голосно сказати про свою радість, – не впала у відчай, а фіксує на папері дзвінкі слова. Чи ж чує сама? Очевидно, відчуває музику слова, тремтіння образних дивосвітів і тому запалила свічку своєї поезії.

Читач відчуває, що перед ним розкриває душу наш земляк, який не горлає надривно, не нарікає на всіх і на все, а купається в роздумах і пошуку рівноваги. Цим І. Стронський заспокоює, втішає, а збурений буднями читач – втихає і піддається гармонії слова».

Авторські збірки « Провіяні зерна» і «Вірші глухонімого» – подорож у поетичний світ Івана Стронського, які знайшли своїх прихильників і стали бібліографічною рідкістю. Майстерно доповнив їх малюнками художник Володимир Якубовський.

Першим і добрим наставником у творчій праці Іван Стронський вважає і з любов’ю називає своїм «хресним батьком» Петра Миколайовича Мельника, журналіста, члена НСЖ України, автора книг, колишнього редактора районного часопису «Колос», який у вступній статті «Радію» до першої збірки не тільки висловив щирі побажання автору, а й практично допомагав у її виданні.

Керівник літературно-мистецького клубу «Дністер» М.П. Мельник благословив починання поета такими словами: «Як читач і цінитель його поезій чи не від найперших спроб, вірю, що Іван Стронський ще візьме вище тоном, й пелюсткам без отрути ще трояндою бути. Ця віра замішана на великій його мудрості у спадкоємності поколінь, бо щодня пізнає він дідових «наук глибини»…, бо й синам у спадок передає батьківський сад, заповідаючи: «Діти! Із зерен любові древо могутнє зростіть!».

А збірка: Стронський І. А. «Зоряні литаври: Поезії. – Чернівці:ДрукАрт, 2011.– 176 с., написана впродовж усього творчого періоду, захоплює своєю щирістю, ліризмом і мелодійністю, філософським баченням і розумінням життя.

Петро Сорока, письменник, член ПЕН- клубу в статті «Тиша і музика Івана Стронського» пише: «Іван Стронський – поет. І поет нутряний. Справжній. Поезія живе в його душі, як віра, любов і надія. Вірші для нього – не гра, а опора, і це віднімає у нього право писати легко,грайливо, мимохідь.

Все, про що б він не писав, позначене якоюсь особливою тональністю, все залишає в серці щем і трем. Кажуть, що доброї поезії багато не буває, і один ліричний шедевр спроможний переважити на теренах часу стоси пересічних віршів.

Іванові Стронському вдаються патріотичні й соціально-політичні вірші, написані на злобу дня: у нього чудова і глибока філософська лірика й проникливі сюжетні вірші, до яких так і проситься означення – вірші-новели; окремий розділ складають інтимні поезії, що розраджують серце глибоке і любляче…».

В розділі «У дзеркалі пам’яті» поміщено патріотичні авторські роздуми-присвяти: «Гімн Україні», «Тут, де землю прадідівську», «Захистім Україну, вона ж бо не винна», «Від Тарасової душі», «Слухаю серце моєї Вкраїни», «Гей, стали хлопці», «Раз на цей світ народившись», «Я гном із Божою душею», «Казка моєї хати», «Кажуть, вмер в мені співак» та інші.

Заслуговує на увагу й те, що Іван Стронський щедро розділяє свої творчі прагнення із земляками, також уродженцями Виноградного, зокрема, й з братами Василем та Іваном Салевичами. Іван Миколайович Салевич – скульптор, голова Чернівецької обласної організації Національної спілки художників України, здійснив художнє оформлення поетичної збірки І.Стронського «Зоряні литаври».

І. М. Салевич живе у Чернівцях. Художник працює в галузях станкової скульптури; твори виконує у металопластиці, кераміці, бронзі,дереві і станковій графіці. Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Скульптурні, живописні твори митця зберігаються в музеях та приватних колекціях України і за кордоном. Автор пам’ятника Героям Буковинського куреня та надгробного пам’ятника Назарієві Яремчуку, меморіальної дошки Б.Крижанівському та інших.

У 1991 році скульптор створив проект сільського меморіалу «Могила пам’яті», який є окрасою його рідного села Виноградне. Впродовж багатьох років єднає тісна співпраця Івана Стронського з Василем Салевичем – диригентом, нині керівником хорових колективів на Харківщині, заслуженим працівником культури України, який щедро вітав свого творчого побратима – Івана Стронського, відвідавши у ті дні рідне Виноградне.

В. М. Салевич активно пропагує українську пісенну спадщину. Він — засновник і керівник хору народної пісні «Світанок», який в 2003 році удостоєний почесного звання – «народний». З ініціативи митця створено хоровий колектив «Сяйво» при будинку культури «Шибелинкагазвидобування» та хор української народної пісні «Водограй» санаторію «Березівські мінеральні води», регент церковного хору.

Василь Салевич пише музику і створює пісні на слова українських поетів, власні авторські твори, обробки народних пісень. У його доробку вже є дві пісенні збірки та декілька пісенних альбомів. Уродженець нашого краю часто відвідує рідне село, де живе його мати і сестра. Створює пісні на слова поета Івана Стронського, які звучать у виконанні хорових колективів й на Слобожанщині: «Перед Спасителем нашим ( на 50 псалом)», «Сорокові», «Дністер 83-го», «Ой просила мати сина», «Іде дівча», «Чари кохання», «Упав туман», «Танго для Марічки», «Прощання з Мальвіною» та інших.

У творчому тендемі поета Івана Стронського, художника Івана Салевича та диригента і композитора Василя Салевича виблискує сонячними променями, різнобарвними самоцвітами, звучить по особливому велично і гармонійно ода слави, патріотизму і духовного возвеличення рідного краю, що над Дністром, щедрої землі годувальниці, батьківської хати і славного українського родоводу, незабутніх життєвих стежин з дитинства і юності, які єднають уродженців села Виноградне.

Бібліотекарі району з глибокою вдячністю приймають до бібліотечних фондів друковані видання, творчі витвори знаних у нашому краї митців.

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.