Фестрига Роман

Цього талановитого юнака добре знають заліщани, бо часто виступає на районній сцені: майстерно декламує вірші, сценічно, від серця пропагує українське слово.

Роман Фестрига – уродженець села Підгайчики, Коломийського району, сусідньої Івано-Франківської області.

Після закінчення дев’ятого класу місцевої школи, навчався в Заліщицькому вищому професійному училищі. Цьогоріч Роман успішно закінчує училище, опанувавши професію оператора комп’ютерного набору, секретаря керівника підприємства, установи.

У розмові хлопець щиро зізнається, що місто Заліщики стало для нього рідним, як і всі викладачі-наставники професійного училища. Тут він знайшов багато друзів, почав писати вірші; проявився талант до декламування художніх творів. Безмежно вдячний за те, що в училищі вчасно підмітили і підтримали його – Наталія Йосипівна Хомів, заступник директора з виховної роботи, педагоги Віта Вікторівна Синітович, Любимир Антонович Кондуб та всі інші працівники інженерно-педагогічного колективу.

Перший успіх окрилив Романа після виступів в інсценованій поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки».

Уже сьогодні Роман Фестрига декламує напам’ять 62-твори українських авторів. Віддає перевагу Шевченковому слову.

Якби не юначий вік, то можна було б сказати, що Роман закоханий все своє життя у творчість Шевченка. У його виконанні слухаємо 36 творів Кобзаря: «І мертвим, і живим, і ненародженим …», «Мені однаково», «Доля», «Заповіт», «Холодний Яр», «Гамалія», «Іван Підкова», «Чигрине, Чигрине…», «Сон», «Думка», «Розрита могила» та ін.

Є у репертуарі Романа Фестриги 15 творів Ліни Костенко: «Моя любове», «Така любов буває раз на рік», «Мій дикий», «Івану Миколайчуку», «Фініта ля комедія», «Прости мені, мій змучений народе» та інші, Бориса Олійника «Дорога», Миколи Вінграновського «Ніч Івана Богуна», «Слово», Василя Симоненка «Я», «Людина», Володимира Сосюри «Навколо радості так мало», «Так ніхто не кохав», Лесі Українки «Contra spem spero». Майстерно декламує уривки з прозових творів Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника та інших.

Особливо багато працює з Романом Любомир Антонович Кондуб – вимогливий, але дуже справедливий його наставник, який заслуговує на повагу і вдячність.

Постійно відвідує юнак засідання у Клубі творчої молоді, який впродовж багатьох років діє при Заліщицькій центральній районній бібліотеці. « У бібліотечному клубі творчої молоді маю задоволення для спілкувань з ровесниками. Читаю власні вірші. Використовую можливість послухати інших. Дорожу оцінкою, яку висловлюють про прочитане мною творчі побратими», – так говорить про себе Роман.

Щиро зізнається Роман про свої мрії. Найзавітнішою, здійснення якої дуже хоче, є мрія – стати актором театру.

Здобуті перемоги Романа Фестриги у конкурсах підтверджують дипломи. У січні 2014 року – переможець Обласного фестивалю патріотичної прози і поезії, творів образотворчого мистецтва « Свята Покрова», присвяченого відзначенню 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, у номінації «Патріотична проза і поезія», Диплом першого ступеня – учасника Обласного відбіркового туру Всеукраїнського конкурсу читців імені Тараса Шевченка, який організовував Департамент культури, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації і Тернопільський обласний методичний центр народної творчості.

Голова журі, Заслужений діяч культури і мистецтв України, знаний у нашому краї народний артист України, професор, український актор театру, режисер, педагог В’ячеслав Хім’як, вручаючи нагороди переможцям, запрошував їх на навчання у мистецькі заклади. Відтоді й зародилась мрія у Романа – навчатись і стати актором театру.

Тернопільщину репрезентував Роман Фестрига на XXIII Всеукраїнському відкритому конкурсі імені Тараса Шевченка, організованому у Києві Міністерством культури України і Українським центром культурних досліджень 12-16 травня 2014 року.

Диплом лауреата конкурсу ІІІ ступеня у номінації: середні навчальні заклади, вручений Роману Фестризі – вагома відзнака організаторів конкурсу, голови журі, народної артистки України Галини Яблонської, керівника конкурсу, кандидата педагогічних наук, доцента, заслуженого діяча естрадного мистецтва Світлани Садовенко.

Однак, Роман не дуже задоволений своїм виступом на столичному конкурсі, бо з сумом говорить про неоправдані особисті хвилювання під час його виступу – декламував твір Тараса Шевченка «Гамалія».

Але, слухаючи хвилюючу розповідь юнака про враження від перших у житті відвідин Києва, відчула головне, що саме вони стануть найважливішими і найбільш пам’ятними для нього. А це, і поїздка у столичному метро, і хвилювання на ескалаторі, який не пропускав його з великими сумками, в яких був сценічний одяг, і швидкісний ритм ходи великої кількості людей…

Найбільше запам’ятав перехожих, які звернули увагу на його вишиванку, що приготувала мама, і велику дерев’яну шаблю, яка виблискувала на сонці сріблястою фарбою, наче справжня. Кілька осіб, з приємними усмішками вигукнули юнакові: « Слава Україні!», на що, своїм дикторським голосом щемливо промовив: «Героям Слава!».

Побував Роман у серці української столиці – на Майдані. Про все це, мабуть, згодом напише у власних віршах. Перші авторські поетичні спроби друкує у районному часописі «Колос», декілька з них поміщено у літературному альманасі «Подільська толока».

У ці дні Роман Фестрига готується до випускних іспитів і практикує в редакції районної газети «Колос». На участь у зовнішньому незалежному оцінюванні зареєструвався в Коломиї. Дуже переживає чи зможе успішно впоратись із завданнями, бо це так важливо у його майбутньому житті.

Батьки Романа підтримують морально сина, хочуть бачити його щасливим і здоровим, але не мають великих грошових статків: батько працює електриком у сільському дитячому садочку, мати – домогосподиня, з тих пір як ліквідували колгосп у селі.

Тому важливо, щоб на своїй життєвій стежині зустрів Роман чуйних і добрих людей, які зможуть допомогти йому у здійсненні завітної мрії .

Життя

На цій землі багацько нас,
Та живемо не довго ми на світі,
Але життя людини кожен раз,
Насправді дивовижні миті…

Не треба нам фальшивих перемог,
І ще гучних овацій,
Нам необхідно, трішечки тривог,
А ще ніколи не здаватись…

І з рештою іти у даль доріг,
Прощаючи заплутані інтриги,
В кінці лише спинитися за ріг,
І дочитати свою книгу…

Читати про: весну і цвіт,
Такий пахучий біля хати,
Та мами з батьком заповіт,
Які навчали правдою кохати,

Весна пройшла, сторінки в літо,
Бринить вже вишня у саду,
Вже є гроза веселкою сповита,
І молодість ще рветься у життю…

Ось тут зупинка буде пізня,
Вже розділ осінню пропах,
Життя пробігло як жвава пісня,
Лишивши згадку у старих очах.

А тут мелодію хтось грає,
І колядує дзвін по всій землі,
Сьогодні нас Різдво чекає,
І снігом сипле з неба у вісні.

Ось вже й дочитана ця книга,
Під назвою життя людини
Вона у кожного є різна,
Але одна народу, і родини…

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.