Бібліографічна довідка «Вони відвідали Заліщики»

Євген Филимонович Маланюк

(1897-1968)

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 р. в м. Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина.

Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914 роки.

1914 р. вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але не закінчив навчання, бо був мобілізований до Армії УНР.

У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії. 1920 р. з’являється друком його перший вірш. Після поразки УНР він назавжди покидає Україну.

Потрапивши у табір у Каліші, зосереджується на поетичній творчості. Бере участь у виданні журналу «Веселка» та альманаху «Озимина».

Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини. Стає лідером «Празької поетичної школи». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі — книжка «Гербарій». 1929р. Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

Протягом 1930-1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата».

У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух). 1949 року переїхав до США, де прожив до самої смерті.

У 1951-1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (1951); «Поезії в одному томі» (1954); «Остання весна» (1959); «Серпень» (1964); поема «П’ята симфонія» (1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (1962, 1966). У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово».

16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

27 травня 2016 року в Заліщиках увіковічено пам’ять славетного українського письменника, відкрито меморіальну дошку на фасаді будівлі Заліщицького обласного дитячого санаторію з потретом та написом:

«Тут на віллі Аріадна влітку 1936, 1938 та в 1943 роках жив і творив видатний український письменник Євген Маланюк, 1887-1968».

Достойно представив Євгена Маланюка – українського письменника, культуролога-енциклопедиста, публіциста, літературного критика, сотника Армії УНР його земляк, також уродженець Кіровоградщини Олексій Кононенко.

У фондах Заліщицької центральної районної бібліотеки є книги автора:

Маланюк Є. Поезії. – Нью-Йорк. – НТШ в Америці. – 1954. – 308с.

Маланюк Є. Поезії. – Львів: УПІ ім. І. Федорова; «Фенікс ЛТД». – 1992. – 686с.

Маланюк Є. Повернення: Поезії. Літературознавство. Публіцистика. Щоденники. Листи. – Львів: Світ, 2005. – 496с.

Маланюк Є. Єдиним сном, єдиним болем…[Текст]/Є.Маланюк//Пер. О.Архангельський. — Кіровоград: Імекс- ЛТД, 2013. – 336с.

Андрій Пилипович М’ястківський
(1923-2003)

Народився Андрій М’ястківський у селі Соколівці на Вінниччині. В усіх документах датою його народження позначено 14.01.1924, хоч насправді мама подарувала йому життя 13 грудня 1923 року, якраз на Андрія Первозванного, тому й назвали його Андрієм.

Там, у Соколівці, пройшло його дитинство, там закінчив він школу. Рано відчув потяг до слова. Друкуватися почав ще до війни. Та в творчій біографії письменника була велика перерва, про яку сповістив не дзвінок, а бомби й гарматні постріли. Солдат М’ястківський пройшов війну в роті фронтової розвідки, а це означає, що він воював на передовій, а частіше — в тилу ворога. За бойові заслуги він був нагороджений медаллю «За відвагу», ще й дослужився до найвищого солдатського звання — єфрейтор, чим дуже пишався.

Після війни Андрій Пилипович продовжив навчання в Тульчинській фельдшерській школі. Якийсь час працював сільським фельдшером, а потім вступив на заочне навчання до Вінницького педінституту. Вчителював, а коли одна за одною стали з’являтися його збірки для дітей і дорослих, перейшов на редакційно-видавничу роботу.

Своєю письменницькою долею Андрій М’ястківський завдячує Миколі Руденкові, який «віднайшов» його свого часу в глушині на Вінниччині, забрав у сільського фельдшера писані від руки вірші, привіз їх до Києва, сам власноручно передрукував на своїй друкарській машинці і відніс до видавництва. Так ще в 1955 році з’явилася перша книжка поета «Над Бугом-рікою».

Андрій М’ястківський — відомий автор блискучих новел, талановитих романів, чудових віршів. Писав для дітей і дорослих. Весь його творчий доробок втілився у понад сорок книжок поезії та прози, в численних текстах пісень і перекладів (з білоруської, молдавської, румунської та інших мов). Але слава, почесті, нагороди (до яких він був байдужий) його дивовижно обминали. Удостоєний лише Літературної премії імені Володимира Сосюри.

Він був цікавим співрозмовником, неперевершеним оповідачем, великим знавцем фольклору. Вільно володів румунською мовою, німецькою та угорською — зі словником, а потім ще вивчив їдиш та іврит. Писав щодня, а інколи «видавав» до десятка віршів за день. Деякі його поезії стали улюбленими в народі піснями.

В останні роки життя Андрій Пилипович став інвалідом І групи, був прикутий до ліжка, але літературної творчості не полишав. По собі залишив величезний рукописний спадок у товстих зошитах, який ще потрібно належним чином систематизувати, вивчити й опублікувати.

Помер Андрій М’ястківський 17 листопада 2003 року.

27 травня 2016 року в Заліщиках увіковічено пам’ять славетного українського письменника відкрито меморіальну дошку на фасаді будівлі Заліщицького обласного дитячого санаторію з потретом та написом: «Тут у Заліщицькому дитячому будинку від серпня 1947 по березень 1948 року працював відомий український поет Андрій М’ястківський, 1923-2003».

Андрій М`ястківський під час відвідин Заліщик і відпочинку на віллі «Аріадна» писав літературні твори, створив авторські присвяти Дністрі-річці і мальовничим куточкам краю.

У фондах Заліщицької центральної районної бібліотеки є такі книги автора:

М`ястківський А. Дорога через молодість. Вибрані поезії. – К.: Дніпро, 1973. —  215с.

М`ястківський А. Айстри минулої осені: новели та діалоги . – К.: Рад. письменник, 1981. – 247с.

М`ястківський А. Жити на камені: Роман; Новели. – К.: Дніпро, 1986. – 382с.

М`ястківський А. Іван Отара: Роман. – К.: Рад. письменник, 1987. – 279с.

Ваш коментар буде першим

Коментувати

Ваш email не публікується.